Легенди про розбазарювання майна, що належить громаді нашого міста, бодай раз у житті чув, певно, кожен пересічний львів’янин. Однак усі ці історії про передані в оренду за “копійки” об’єкти комунальної власності, а відтак, і нашої з вами, шановні краяни, мають, як правило, кілька суттєвих недоліків.

Ними, передовсім, є відсутність конкретної інформації щодо предмета обговорювання, а саме: точна адреса місцезнаходження приміщення або споруди, про яку йдеться, імена героїв конкретної історії, а також дата та суми грошей, що мають документальне підтвердження. Саме тому, почувши розповідь про якихось запопадливих чиновників, що здійснили чергову “темну” оборудку з міським майном і в результаті збагатіли на енну кількість тисяч гривень чи баксів, ми, розуміючи, хитаємо головою, в якій вже через кілька хвилин після такої розмови залишається відчуття неприємної порожнечі. Аби запобігти утворенню інформаційного вакууму у свідомості нашого читача, редакція газети у своєму розслідуванні щодо перипетій із орендою магазину “Медтехніка”, що по вул. В. Великого, 117, докладе зусиль, аби запропонувати вам точні та достовірні факти.

Заходячи в магазин, призначений, згідно із договором оренди “...для аптеки, яка обслуговує пільгові категорії населення”, зупиняєшся на порозі з відчуттям невідповідності картини у вигляді калейдоскопу респектабельних меблевих гарнітурів старенькій, ще совдеповських часів, вивісці “Медтехніка”. Близько півтора тисячі квадратних метрів торговельної площі займали різнобарвні матраци, дивани, столи та стільці, серед яких я впродовж півгодинного блукання не знайшов і слідів звичайних милиць чи приладів для вимірювання артеріального тиску. Не було тут і медикаментів. Жодних. Вантажник, який пересував шафу, на запитання: “Чи це “Медтехніка?” буркнув: “Зайдіть із заду”. Обігнувши будівлю в пошуках медичного магазину, натрапив на вихід, над яким вивіска повідомляла: “Ательє”. Приймальник, який чергував за дверима, роз’яснив, що це приміщення належить магазину “Медтехніки”, однак треба обігнути ще один кут будівлі, аби потрапити до цього закладу.

Нарешті натрапив на вивіску, яка давала надію на те, що пошуки таємничого торгового підприємства наближаються до фіналу. Однак симпатична менеджер, яка зустріла мене біля входу, запропонувала ... двері від “з вітражами до броньованих”. Повернувши в інший бік коридору, опиняємося в офісі орга­нізації “Комп’ютерний світ” і, не ви­пробовуючи більше долі, щиро просимо присутнього там пана: “Відведіть мене, будь ласка, під двері магазину “Медтехніка”. За купкою великих паперових коробок — вхід у якесь підсобне приміщення без вікон. За ним — ще одне. Під світлом люмінесцентних ламп там сиротливо стояли чотири ліжка для транспортування хворих, кілька стільців і висіли халати різних розмірів. Навпроти — симбіоз торгового залу і кабінету директора Львівського державного підприємства “Оптово-роздрібний магазин “Медтехніка № 1”, очолюваного п. Шенгофер Наталією Євстахівною. Після таких тривалих пошуків медичні інструменти мене вже не цікавили. На запитання до пані директора: “Яким чином Вас, основного орендаря, загнали в цей глухий кут усі ті бізнесмени?” почув відповідь: „Усі 1809 м2 орендує “Медтехніка”. Більше я вам нічого не скажу!” Цього було достатньо.

Як з’ясувалося, аби “притримувати язик за зубами” у пані Наталі були серйозні підстави, оскільки ще 07.06.2007 р. сесія міської ради прийняла ухвалу № 897, якою встановлена “Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова”, згідно з якою індекс визначення розміру орендної плати для очолюваного нею підприємства становить 0,02 за рік від оціночної вартості об’єкта. Оскільки будівлю оцінили в 4 020 664 грн, то 2% від неї поді­лені на 12 місяців, дадуть суму орендної плати за місяць, яка дорівнює 6 701,11 грн. Далі вираховуємо оренду за 1 м2 — 3 грн 70 коп. Однак таку мізерну плату встановлюють лише за умови використання приміщення за вище вказаним призначенням! А у разі провадження іншої господарської діяльності, як от: “розміщення торгових об’єктів непродовольчих товарів”, під час розрахунку оренди мали б послуговуватися індексом 14. Відтак до міста щомісяця мало б надходити близько 49 195 грн. Зробивши простий розрахунок, дізнаємось, що місто недоотримало з липня 2007 р. тільки від цього магазину 42 494 грн щомісяця. Варто звернути увагу на факт використання площі, яку надала “медтехніка” комерційним структурам, із яких за оренду 1 м2 отримують значно більше, порівняно зі встановленими міськрадою сумами! Та невже чиновники мерії не знають про це? Виявляється, що ні, адже начальник управління комунальної власності п. Климкович ще минулого року отримав від свого підлеглого п. Анатолія Семенюка новий варіант договору оренди з урахуванням змін, внесених на сесії. Здавалося б, п. Климкович своєчасно мав відзначити премією свого райця, який турбується за поповнення скарбниці міста, подякою п. Анатолію від останнього було звільнення з займаної посади! А чи був усе-таки переукладений договір на використання приміщення з п. Шенгофер? Так! І до речі, на тих самих пільгових умовах — за 6701 грн 11 коп на місяць... Постає запитання, то чиє ж це майно — п. Климковича та директора “Медтехніки” чи громади міста? Та чи повернуть гроші місту, а винних притягнуть до відповідальності? І нарешті з’ясувалося, що цей магазин — велетень, розділений на три частини (підвал, перший поверх та антресолі) буде приватизований не як цілісний комплекс. На приватизацію виставлять лише перший поверх (919,5м2). Такий підхід по суті знецінює решту площі і може привезти до втрати містом надходжень у кілька мільйонів доларів США. Нюансик...