У ці вихідні історія „ожила”, і воїни УПА знову боролися за незалежність України з окупантами — німцями та енкаведистами. Загалом у боях полягло 10 ворогів і двоє воїнів УПА, а трьох німців і п’ятьох працівників НКВД взяли в полон. У гарячій точці (селі Слов’ятині Бере­жанського району на Тернопільщині), де відбулися військові сутички, побувала журналіст „Ратуші”.

У лісі чути постріли. Там щось діється. З-поміж гілля молодих берез і дубів, на узліссі з’являється трійко німецьких солдатів. Вони відступають. Окупантів переслідують Українські повстанці. З лісу чути стрілянину, на узліссі, недалеко від німців, лунає вибух, і трійко осіб у німецьких військових строях часів II світової війни падають на землю і на кільканадцять секунд зникають у хмарі густого диму... Так розпочинається перша сцена реконструкції.

Театралізоване дійство, що максимально реалістично відтворює події минулих років, називають „реконструкцією”. Відтворення історичних подій — не новина. Приміром, їх уже кілька років поспіль проводять у Києві 9 травня, відтворюючи бої радянської армії з німецькою. Однак досі в реконструкціях тематики визвольної боротьби УПА та дивізії СС „Галичина” не торкались. „Реконструкції” боїв Української Повстанської Армії, відтворюючи події 60-річної давності, проводять члени Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять” зі Львова. Таким чином ці люди намагаються зробити історію ближчою і нагадати сучасникам про героїчну визвольну боротьбу наших предків.

Актори (члени Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять” зі Львова) вбрані в ідентичні до тогочасних військових одностроїв костюми. В їхніх руках — зброя (частково пластмасова „Мейд ін Чіна”), а частково — справжня, часів війни 1941 — 1944 років випуску. У металеві стволи старовинної (однак непридатної для стрільби бойовими патронами) зброї заряджають звичайнісінькі петарди, якими імітують постріли. Вибухи ж гранат, що їх кидають актори, підготовані заздалегідь — як у старих фільмах про війну, перед початком дійства піротехніки викопують невеличкі рівчаки, в які закладають кабель. Кабель з’єднує „пульт” піротехніка з місцем, де має статись вибух. Місця, куди начебто впадуть гранати, помічають гілками клену — такі орієнтири потрібні передовсім для безпеки акторів, а рівчаки з кабелем маскують ґрунтом, травою та листям.

„Такі реконструкції ми проводимо насамперед для того, аби молоде покоління відчуло і зрозуміло: коли людина бере зброю, аби захищати свою батьківщину, це героїчний прояв. Також наша мета — продемонструвати старшим людям, які боролися за незалежність нашої держави, що їхні зусилля не були марними, і що ми пам’ятаємо про їхні подвиги та боротьбу. Крім того, радянська історія викривлено представляла події того часу. Нині ми намагаємося показати історію такою, якою вона була — в реконструкціях вояки УПА воюють не лише проти радянської армії, але і проти німецької. Адже і перші, і другі однаково були окупантами нашої землі”, — розповідає голова Товариства пошуку жертв війни “Пам’ять”, режисер реконструкції Любомир Горбач.

У першому сюжеті трійко фашистських окупантів, оточених зусібіч повстанцями, здаються та потрапляють у полон. „Упівці” врочистою ходою та полонені німці з піднятими руками зникають у лісі...

По кількох хвилинах розпочинається другий сюжет: урочисте прийняття Присяги вояками Україн­ської Повстанської Армії. П’ятнадцять повстанців виходять на галявину наперед публіки. Командир зачитує текст Присяги і кожен із „новобранців” урочисто клянеться бути вірним повстанській армії. Реконструкції боїв визвольних змагань — лише один із видів діяльності Товариства пошуку жертв війни „Память”. Основна їхня мета — пошук, розкопки та гідне перепоховання жертв тодішніх боїв, чиї останки і донині лежать розкидані в лісах на західноукраїнських горах. „Ми займаємося розкопками, тому часто на власні очі бачимо „жах війни” та її наслідки. Хотілося, щоб молоде покоління також побачило і відчуло, наскільки страшною є війна. Саме тому ми взялись за зйомки кліпів (у цьому допомагає партія „Свобода”) та реконструкцію боїв, аби продемонструвати, що пережили наші батьки і діди”, — каже голова товариства „Пам’ять”.

Реконструкція бою, дійство в селі Слов’ятині, що складається з трьох сюжетів і триває щонайбільше тридцять хвилин, — результат довгої і копіткої праці членів Товариства: понад два роки збирали одяг, зброю та автомобілі тодішньої епохи, необхідні для відтворення історичних подій, причому все це за кошти самих членів Товариства. Наприклад, одяг, який носили в 40-х роках минулого століття, частково шили на замовлення, частково викуповували в театрах, як уже „списаний” і власноруч доводили до пуття. Погони на німецьку військову форму шила дружина Любомира Горбача Оксана. „Одяг воїнів УПА знайти значно простіше, — розповідає голова Товариства „Память”, — адже повстанці часто вдягали те, що мали. Значно складніше з німецькою формою та формою дивізії СС „Галичина”. Зброю теж було нелегко зібрати. 15 одиниць такої зброї з 1941 — 1944 років ми придбали за кошти членів Товариства, а частину для зйомки кліпів і реконструкції боїв постійно безкоштовно надає магазин „Штурм”. Так само нелегко було і з автомобілями, які складали практично з металобрухту.”

Наразі в Слов’ятині відбулася лише друга реконструкція, реалізована Товариством „Пам’ять”. Уперше Товариство проводило реконструкцію під час фестивалю “Бучинські фестини”, в селі Бучина Бродівського району, де відтворили бій воїнів Української Повстанської Армії з бійцями НКВД, який тут справді відбувався 1944-го. 20 липня охочі матимуть нагоду поринути в минуле в селі Червоне Золочівського району, де відтворюватимуть бій дивізії „Галичина” з радянською армією. Реконструкцію проведуть саме в тому місці, де 64 роки тому 20 липня відбувся прорив дивізії.

Третій, найбільш ефектний сюжет в Слов’ятині — бій повстанців із енкаведистами. Військовики на чолі з підполковником НКВД у копіях німецьких автомобілів (вантажівки Опель-Бліц та легкова машина Опель-Кадет) натрапляють на повалене на дорогу дерево. За наказом підполковника НКВД, частинка з них береться прибирати повалене дерево, тим часом як інші курять і безтурботно гомонять. Несподівано біля самої вантажівки лунає вибух, неживими падають троє енкаведистів. Лунають постріли. З лісу виходять повстанці... бій точиться близько 5 хвилин, під час яких поміж автоматними чергами та поодинокими пострілами і потужними вибухами, що затягують узлісся димом, чути вигуки на кшталт „За Сталіна!” „Упівці” безсумнівно, перемагають (хоч, один із них гине), а п’ятеро отримують поранення. Після бою повстанці благородно знімають із переможених чоботи та забирають зброю і зникають у лісі... На завершення: повсталі з мертвих енкаведисти, полонені німецькі солдати з першого сюжету та Українські повстанці разом співають Гімн України.