„Ми не перешкода на дорозі, а рівноправні учасники дорожнього руху. Такі ж, як і автомобілісти”, — вважають велосипедисти „Критичної маси”. Аби домогтися визнання своїх прав, ці, на перший погляд, хулігани на велосипедах раз на місяць збираються докупи, і вирушають дорогами міста. Велосипедисти „окуповують” проїзну смугу, навмисне не пропускають автомобілі, причому багатьом водіям така зухвалість велосипедистів явно не до душі.

„Деякі водії, налаштовані агресивно, сигналять нам, розмахують руками і лаються. Однак дорога не є власністю автомобілістів. Нею так само можуть користуватися й інші учасники руху, наприклад, велосипедисти. На „Критичній масі” ми дотримуємось Правил дорожнього руху, тож ми не хулігани, а лише намагаємося таким чином вибороти свої права і заявити про себе, — пояснює активіст велосипедного руху „Критична маса” Тарас, — адже наразі на наших дорогах ми стикаємося з нерозумінням водіїв та їх грубістю”.

І справді, той, хто бодай раз намагався проїхати по місту на велосипеді, відразу відчув, що велосипедиста у „начебто-європейському-місті-Львові” вважають нелегалом і на дорозі, де водії зазвичай ігнорують його права, і на тротуарах, де пішоходи сприймають велосипед зі страхом чи обуренням. „І це попри те, що, на відміну від автомобіля, велосипед є екологічно чистим транспортом, він не збільшує шумового забруднення в місті та кількості продуктів згоряння і сприяє розвантаженню транспортних шляхів. Велосипедні доріжки, як і велосипедисти, могли б стати додатковою атракцією для туристичного Львова, замість постійних корків у центральній частині міста”, — вважає Тарас.

Рух „Критична маса” не винахід львів’ян. Як розповіли його львівські учасники, він виник ще у далекому 1992-му в місті Сан-Франциско і поступово став популярним у всьому світі: „Критична маса” збирається в останню суботу щомісяця в Нью-Йорку, Берліні, Будапешті, Варшаві, ґданську, Києві, Москві, Мінську, Львові, Тернополі тощо. І хоч рух у різних містах суттєво від­різняється кількістю учасників (у Будапешті зібралися 80 тисяч учасників, а в Тернополі — щонайбільше 20 осіб), правила залишаються незмінними скрізь: „Критична маса” — рух без провідників і лідерів. Також тут немає пос­тійних членів — кожен, хто приїде на велосипеді, роликах, чи будь-якому іншому транспорті, який пересувається за рахунок роботи людських м’язів, зможе стати учасником „Критичної маси”, і не має значення, наскільки дорогий і хороший у тебе велосипед. Окрім основної, високої мети — домогтися визнання своїх прав, велосипедисти „Критичної маси” сприймають цей рух як свято, під час якого можна познайомитись з людьми зі схожими інтересами та просто поїздити на велосипеді.

„Однак навіть серед велосипедистів не всі підтримують „Критичну масу”. Частина вважає, що рух ні до чого не приведе, інші побоюються, що й справді нас сприймають просто як хуліганів, бо наразі ми не маємо жодних атрибутів, які б вказували на те, ким ми є і за що боремося, — розповідає Ростик, один із тих, хто стоїть „біля витоків” львівської „Критичної маси”. — Ми плануємо виготовити бодай прапор і флаєри, які роздаватимемо водіям і перехожим”.

Наразі львівській „Критичній масі” далеко до руху у таких містах, як ґданськ, Варшава та Будапешт, де збираються тисячі велосипедистів, адже дотепер у нас збиралися щонайбільше 60 учасників. Однак затяті велосипедисти в протистоянні зі смердючими та галасливими автомобілями не поступляться. Адже, по-перше, велосипед — користь для того, хто ним користується, а по-друге, — користь для довкілля і міста, переконані Тарас і Ростислав. Вони не планують залишати львівські дороги і запрошують усіх охочих приєднатися до „Критичної маси”. Акція проходить останньої суботи щомісяця, збір — о 16.00 біля ЛНУ імені Івана Франка.