Мирослав Сеник: «Ми свою роботу робимо спокійно, не хизуючись» / Міські хроніки / ЛЬВІВ / proUA.com



	читайте також

13:47	Головний охоронець мера Львова — у розшуку!
16:52	Гудронна котельня
16:16	Скрапленi вкраплення в iнтер’єрi ОККО
16:14	На ювілеї досі „заробляють”
13:44	Трамвайний лохотрон
10:50	Гостросюжетна історія від Валерія Шевчука
14:01	„Полонені” тротуари
15:17	«Вікно життя»: усі діти бажані
14:51	“Рембо” втік прикриваючись заручником
13:02	Прожекти Львова: міська рада біля стадіону, а в Ратуші — готель?



	Міські хроніки	Архів

Мирослав Сеник: «Ми свою роботу робимо спокійно, не хизуючись»

Львівський портал / 17.06.2009 11:53

Голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник розповів «Львівському порталу» про підготовку регіону до адміністративно-територіальної реформи, а також як готується Львівщина до чемпіонату Євро-2012 та хто із київських посадовців й депутатів львів`ян допомагає рідній області не лише добрим словом

- Мирославе Петровичу, назвіть кілька проблем, котрі на Вашу думку передусім стоять на перешкоді розвитку регіону?

- Питання стосується не лише Львівщини, оскільки наша область не є якоюсь особливою в межах України. Для кожної області ці проблеми є характерними.

Перше - формування влади. Львівщина, як регіон, не має влади, яка б відповідала за його розвиток. У компетенції органів місцевого самоврядування затвердження програми соціально-економічного розвитку, котрий затверджують ради обласна, районна. Однак, ці органи місцевого самоврядування, що є спільними для територіальної громади, не мають виконавчих структур, які би впроваджували цю програму в життя. Цим займаються облдержадміністрація та райдержадміністрації, які раді не підпорядковані і це створює неабиякі проблеми.

Друга проблема стосується формування органів місцевого самоврядування, таких як рада. Йдеться про закриті списки, за якими проводяться вибори. Якщо на сьогодні у Львівській облраді немає представництва більшості районів області, то як можна говорити про те, що у ній відображені інтереси усіх територіальних громад. Окрім того, проблема із закритими списками призводить до того, що фракції, які є в обласній раді, свої рішення узгоджують зі своїми центральними органами в Києві. І коли це відбувається, то щоразу та чи інша громада у програші, бо партійний інтерес превалює над інтересом громади. Ці речі неодмінно слід скасувати, бо вони дуже перешкоджають розвитку регіону.

І, звичайно, не може задовольняти чинна бюджетна політика.

-    Упродовж тривалого часу в країні широко обговорюється питання прийняття адміністративно-територіальної реформи. На якому етапі зараз підготовка цього документу, з якими пропозиціями виступала Львівщина, що саме необхідно прописати у законі, аби ці зміни не пройшли в холосту, а допомогли підняттю економіки і т.д.

- Вирішення проблеми є на рівні прийняття закону. Потрібно прийняти зміни до законів про місцеве самоврядування, очевидно, будуть потрібні зміни до Конституції, що стосується частини про місцеве самоврядування. Без цього не обійтися. Не хотів би акцентувати на пропозиціях області. Поясню чому. Ми дійсно тут, в області, до цього питання підійшли дуже фундаментально, була створена робоча група із напрацювання пропозицій до адміністративно-територіальної реформи із залученням науковців, юристів, економістів, громадськості й свої напрацювання винесли на нараду голів рад цілої України. Практично усі пропозиції було погоджено Асоціацією обласних рад. Ці пропозиції подано у Верховну Раду, Президенту, в Кабінет Міністрів.

Отже, що ми пропонуємо, наші спільні пропозиції. Перше - розділити поняття адміністративної і територіальної реформи. Спочатку потрібно провести адміністративну реформу і під нею слід розуміти формування органів місцевого самоврядування. Йдеться про ті питання, яких я вже частково торкнувся. Про те, що повинні бути свої виконавчі структури в органів місцевого самоврядування. Також має бути чіткий розподіл функцій, чітко розписано, що повинні робити органи місцевого самоврядування, що повинні робити органи державної влади і в жодному разі ті функції не повинні перетинатися. Бо на сьогодні ми маємо ситуацію, коли частину повноважень виконують обласні і районні державні адміністрації і частину повноважень держави делегують міським та сільським і селищним радам. Це необхідно розмежувати.

- Це елемент адміністративної реформи, а які пропозиції щодо територіальної реформи й поясніть, чому варто ці речі впроваджувати окремо?

- Щодо територіальної реформи, то тут передусім потрібно провести інвентаризацію і поставити в основу не лише право на створення громади, але й доцільність створення окремої територіальної одиниці. І це повинно виходити з економіки. Громади повинні бути самодостатніми, тобто акцентую - право і відповідальність. Сьогодні у нас є перегин у цьому питанні. Кожен населений пункт, відповідно до нинішнього законодавства, якщо мешканці цього забажали, має право на відкриття своєї сільської ради. Це приводить до надлишкової кількості органів місцевого самоврядування і, що важливіше, до їхньої неспроможності надавати ті послуги, які вони повинні надавати своїм громадянам, своїм виборцям. Тому треба зберегти баланс прав і обов`язків, разом із правом повинна бути й відповідальність.

Спочатку адміністративну реформу слід впроваджувати, а потім територіальну. Чи буде розділено? Не знаю. Але це було б дуже добре. Не біда, якщо робитиметься паралельно, лише складнішим буде процес впровадження. Це не моя теза, не просто зі стелі взяв. Про це говорили наші колеги з Польщі, які переконалися на власному досвіді у доцільності розведення в часі цих реформ. Тож, якщо наші сусіди говорять, що вони цей шлях пройшли і побачили недоліки, то нащо нам повторювати? Треба скористатися з чужого досвіду, це менше коштує.

Водночас голови обласних рад констатували, що не потрібно перекроювати карту України, не потрібно торкатися питання об`єднання областей. Що стосується районів, це пріоритет кожної території, кожної області. Як буде вимальовуватися, це вже виходитиме з побажань громад, але має бути м`який процес. І, якщо проведемо адмінреформу і матимемо чітке розмежування функцій органів місцевого самоврядування і державної влади, то будемо розуміти, хто відповідає за розвиток території, а хто здійснює нагляд за виконанням органами місцевого самоврядування своїх функцій.

- Ви наголосили на тому, що не варто говорити про пропозиції власне зі Львова, з чим це пов`язано?

- Я не акцентую, що це зі Львова, оскільки на сьогодні є розуміння представників усіх обласних рад того, що такі зміни слід впроваджувати. І Львова, і Одеси, і Чернігова, всі підтримують. Важливо, що таке розуміння є. Всі сходяться на тому, що питання, котре стосується реформи місцевого самоврядування, а саме збільшення повноважень, вартує розглянути. Це не політичне питання. Його треба розглядати і впроваджувати.

- Ви перерахували чимало перешкод, а що взагалі в змозі зробити очолюваний Вами орган влади, тобто, які важелі впливу є у компетенції ЛОР, аби справді допомогти розвитку території?

- Якщо говорити тільки про те, що нам все заважає і тільки на це опиратися, то краще не приходити працювати у владу, бо це безвідповідально. У нинішніх умовах теж є можливості для того, щоб робити щось на покращення і треба ці можливості максимально використовувати. Я не буду говорити про поточні питання. Ми займаємося питанням соціально-економічного розвитку, приймаємо бюджет, відповідно до прийнятих радою рішень, фінансуємо програми у галузях медицини, освіти, культури, фінансуємо спеціалізовані заклади. Наголошую на тому, що замало повноважень і все з переліченого можна було б робити ефективніше.

Втім, є додаткові речі, які можна зробити. Наприклад, ми зараз виходимо на фініш підписання угоди регіонального розвитку, яка передбачає середньострокове планування, розвиток території на п`ять років. Тобто орган центральної влади бере на себе зобов`язання по всіх пріоритетах, які задає область, здійснювати певні фінансові вливання на території області для розвитку. Зі свого боку область бере на себе обов`язок, що ми співфінансуємо ці програми. Це вже не річне планування, а довгострокове. Це додаткове, що ми намагаємося робити у нинішніх умовах і досягати результату.

Друге - вдало використовувати географічне становище області. Ми, як область прикордонна, маємо право на такі програми, що діють у межах прикордонного співробітництва, тобто котрі діють у країнах ЄС й фінансуються з боку Європейської комісії. виділяє кошти на двосторонні відносини з країнами сусідами з Євросоюзу. До прикладу, минулого року в рамках програми Україна-Польща ми завершили у прикордонній частині області ліквідацію пестицидів. Це все вдалося зробити за кошти Євросоюзу. Зараз активно працюємо спільно з Чернівецькою, Закарпатською та Івано-Франківською областями над розвитком Карпатського Єврорегіону. Ми шукаємо різноманітні можливості й займаємося розвитком території, а говорити, що немає повноважень, а відтак нічого не робити не будемо - це неправильно.

- Отже, про які часові рамки можна говорити, коли вдасться справді провести реформи?

- Я не вмію робити прогнози, але вважаю, що це буде тоді, коли прийде усвідомлення. Всяка реформа можлива тоді, коли її розуміє більшість людей і сприймає більшість. Коли на сьогодні є розуміння керівників обласних рад, то я вважаю, що перший крок ми здійснили, наблизилися до прийняття.

Але я б не хотів, щоб це сталося зараз. Тому що цю реформу слід робити після виборів, коли перед депутатами, президентом є ціла каденція і менша залежність від політичної кон`юнктури. Реформу треба здійснити правильно. Коли ми будемо зараз її впроваджувати, то вона може вийти занадто популістською. Такі серйозні реформи в часи політичної нестабільності не робляться. Повторюю, це слід робити після виборів на перспективу.

- Нестабільна ситуація в Україні триває впродовж багатьох років, вибори які саме Ви маєте на уваз?і

- Думаю, що опісля і президентських, і виборів у Верховну Раду. Якщо обмежимося лише президентськими виборами, то хто б не був обраний, при тому складі Верховної Ради, не зможе впровадити жодних позитивних змін. У таких нестабільних умовах, які ми маємо, нам нічого не вдасться.

Переконаний, що не треба боятися часто проводити вибори і одразу після виборів впроваджувати реформу. Бо ситуація у суспільстві розвивається набагато швидше і динамічніше, ніж це відображено у всіх органах влади починаючи від села, міста і Верховної Ради. Не варто боятися, а якнайшвидше треба йти на вибори. Так завжди робили. В Італії як часто уряди мінялися, але нічого вони пройшли цей процес і зараз мають відносну стабільність. І нам цей процес треба пройти.

-     Найголовнішим «законом», за прийняття якого несе відповідальність обласна рада називають бюджет області. Однак, як відомо, на місцях приймається фінансовий документ практично уже з готовими цифрами, які «спускаються» з Києва. Власне на місцях доводиться танцювати під визначену мелодію, що варто змінити у цьому сегменті і чи є певні пропозиції до законодавця?

- Треба дати місцевому самоврядуванню ті податки, які йому належать. Частину тих податків ми не маємо, їх взагалі у державі не передбачено. А в цілому світі місцеве самоврядування живе в основному за рахунок двох податків - на майно і на землю. На сьогодні в нас такого поняття, як майновий податок немає. Від цього програє дуже серйозно суспільство, бо люди, які мають кошти, просто заморозили їх у нерухомість, яка стоїть, не працює. Якби був податок, то одразу ж би процес оживився. Знизилися б ціни на нерухомість, бо ж її треба утримувати і іншого боку, ця нерухомість почала б працювати й наповнювати бюджет місцевого самоврядування. Нам треба зробити цей крок і ввести цей податок. Також треба зрозуміти, що земельний податок виключно має бути ресурсом місцевого самоврядування.

І всі кошти, що необхідні для розвитку територій повинні залишатися на місцях, а не йти уверх, а потім повертатися назад. До прикладу, область цього року отримає зі всіх податків і зборів до всіх бюджетів близько 12 млрд грн. Нам для виконання наших функцій, починаючи від села і закінчуючи обласним бюджетом необхідно 7 млрд. Тобто, є 5 млрд грн. надлишку. Але нам на території з тих 12 млрд, залишається 1,5, а решта повертається у вигляді дотацій, субвенцій на виконання тих чи інших програм. Це не правильно, тому що ми робимося залежними від тих програм, які будуть діяти на рівні держави, а по друге, ми в залежності від ритмічності цього фінансування, від щорічних змін програм.

Але найгірше, що ці кошти йдуть нагору, в Київ.

- Проходять через руки цілої купи чиновників...

- Той, хто працює у міністерстві, не хоче поділитися повноваженнями. Хоче відчувати свою вагу. До нього приїхали, попросили, а він з доброї ласки віддав частину. Це таке бажання влади.

-   Як сприймаються у Києві ті чи інші пропозиції, котрі надходять з регіонів, хто із львівських політиків, котрі вийшли на політичний олімп, сприяє не лише словом, але й ділом рідним пенатам?

- Тут дивна ситуація. Ні від одного політика, яку б він політичну силу не представляв, я ніколи не чув заперечення. Всі все сприймають, але чомусь це питання неможливо винести на Верховну Раду і прийняти зміни. Бували вже випадки, коли деякі зміни до закону про місцеве самоврядування проходили перше читання, але далі знову гинули і не можна було проштовхнути далі. Очевидно, це залежить від політичної волі перших керівників. Бо це питання, за розглядом якого мали б сісти не тільки комітети Верховної Ради, але й президент, прем`єр і вирішити як ми будемо управляти державою. Адже це питання інструментарію управління.

Коли буде їх політична воля, то проходження документу стане простішим. Коли той документ лобіюється тільки знизу, це дуже складно. Всі погоджуються, бо це правильно і ніхто не хоче брати негативу і відкидати, але кожен розуміє, хто є у Верховній Раді, в Кабінеті Міністрів, що потрібно буде поділитися частиною повноважень. І на сьогодні до цього ще не готові.

- А як щодо конкретної допомоги від київських львів`ян, адже створення львівського лобі вже набило оскомину, однак і досі залишається лише бажанням?

- Маєте рацію. Знаєте як поступали представники східних регіонів? Був прем`єром Віктор Янукович, знав, що треба в Донецьку зробити аеропорт і злітну смугу збудували. Коли ж йдеться про представників Галичини, то пояснення одні: «Розумієте, нас будуть звинувачувати, що ми є лобістами Львівщини. Давайте ми по справедливості». От так і виходить, ті думають про свій регіон, а наші про справедливість. І програє Львівщина.

Щодо лобі у Верховній Раді. Що таке східні регіони - це на 90 % одна політична сила і вона має структуроване відображення. Що таке Галичина у Верховній Раді - це НСНУ, Рух, УНП, БЮТ, частина в Партії регіонів. Ми намагалися зібрати всіх депутатів разом, але кожен дивиться на пропозиції іншого й думає, а чи це нашій партії вигідно. Спільними інтересами території не живуть.

Хоча все-таки дещо вдається. Особливо, коли йдеться про бюджетний процес, то ми добивалися фінансування тих чи інших програм. Але прикро, звичайно, що потужного лобі немає.

- То ж хто саме допомагав у вибиванні коштів, а хто задумувався над тим, що вигідно партії?

- Ми зверталися до Степана Курпіля, Володимира В`язівського, Тараса Стецьківа, Олександра Горошкевича, до речі з Партії регіонів. Ми приїжджали з певними пропозиціями і вони допомагали, коли вирішували питання будівництва шкіл, коштів на розвиток водопостачання, тут вони були спільними.

- Пане Мирославе, як голова найвищого представницького органу Львівщини, що б Ви відповіли на перманентні закиди з південно-східних регіонів стосовно дотованості Львівщини?

- Я б швидше сказав, що такі закиди бували. Але ми дуже багато спілкувалися з колегами і сьогодні подібних звинувачень від голів обласних рад, адміністрацій вже не почути. А були, тому що така пропаганда була, нібито Схід - промисловий регіон і він всіх годує. Однак, наголошую Львівщина не є дотаційна, не є бідним регіоном, ми свої кошти заробляємо. Ми самодостатні, я вже називав цифри, ми даємо надлишок до загальної скарбниці.

-  Що зі свого боку пропонувала Львівщина, зокрема обласна рада, аби налагодити приязніше ставлення один до одного?

- Це питання, хто дотаційний, хто кого годує, політики надумали і постійно підігрівали, аби протиставити один регіон іншому. Ми є інші, ніж вони, але самодостатні. І власне, коли робив розкладку по цифрах, то люди там розумні й це усвідомлюють.

На сьогодні я б сказав, що на рівні голів областей нема протистояння, а навпаки повне розуміння того, що на нас ніхто не працює. Цього вдалося досягти завдяки співпраці з колегами. Мабуть нам передусім бракувало спілкування. З 2006 року, відколи став головою обласної ради, ми першу зустріч з головами рад провели у Львові, а далі бували такі ж зустрічі в багатьох регіонах.

По лінії двосторонніх зустрічей багато вдалося досягнути. До прикладу, Донецьк-Львів, бо це питання найгостріше стояло - Схід-Захід. Сьогодні у нас прекрасні стосунки по лінії оздоровлення дітей. Ми приймаємо їхніх дітей на літнє оздоровлення і вони з відповідальністю також вкладають у це душу.

Ці зустрічі дають дуже багато. І розуміння передається оточенню керівників області і населенню. Однак багато псують вибори.

-  Якою Ви бачите співпрацю з Тернопільською обласною радою, де зараз вашим колегою став Олексій Кайда, колишній депутат-свободівець ЛОР і ваш «вічний» опонент.

- Ми уже багато зустрічей мали і спілкуємося дуже добре. Теплі товариські стосунки. Ми на рівних щаблях. Я був голова обласної ради, а він депутат і був яскравим представником своєї політичної сили. Він дбав про рейтинг політичної сили. А зараз йому хочеться спілкуватися на рівні керівників областей. Це вихована людина і розуміє, що є сусідські стосунки. Думаю, що у нас завжди будуть нормальні теплі стосунки.

-   Народні депутати зараз знову активізують тему необхідності продовження мораторію на продаж землі. На Вашу думку, землю варто визнати товаром чи ми ще до цього не доросли?

- Це треба робити, але треба добре прописати закони. При нинішньому законодавчому полі цього категорично робити не можна. Є речі, які можемо осягнути логічно. Якщо людина зробила стіл, то вона має право його продати. Також, якщо збудувала підприємство, має право продати. Але, якщо землю дав Господь Бог усім поколінням, котрі тут живуть, а ми з вами продамо, то що ж будуть робити наші діти? І це відповідь на питання.

Право набувати у власність землю повинні мати тільки громадяни України, резиденти України. Я був би дуже обережним щодо набуття такого права нерезидентами України, підприємствами зі змішаною формою власності і т.д. Безумовно земля повинна мати власника, але це має бути той, кому ця держава близька, земля близька і це не повинно створювати перепон для майбутніх поколінь на право володіння землею.

На даний момент такого законодавчого поля нема і цього робити ще поки не варто.

-  Загалом як би Ви оцінили ситуацію в АПК Львівщини, що вдалося змінити на краще впродовж останніх років?

- Це одна з найскладніших галузей господарства Львівщини. Був період коли АПК наприкінці 90-х років давало більше половини всіх податкових надходжень. Не тому що воно було добре розвинуте, через те що вся промисловість лежала. Що на сьогодні? Ми маємо хоча й невеликі, але позитивні тенденції. У 2005 році понад 90% всієї товарної продукції вироблялося в індивідуальних сільських господарствах. Зараз цей відсоток становить не повних 80%. І це при збільшенні валового виробництва. Ми маємо позитивну динаміку щодо виробництва м`яса птиці, свинини, щоправда є проблеми з виробництвом молока, тут нема ще динаміки, але загальний вал збільшується.

Сказати, що ситуація задовольняє - ні. Але я би не говорив, що цей процес можна пришвидшити. Можливо люди б і не займалися в індивідуальних сільських господарствах, позбулися тої прив`язки до землі, але ж тоді їм треба дати альтернативу у розвитку промисловості, задіяти їх. Отже, нині індивідуальні сільські господарства, крім функції виробництва, виконують соціальну функцію. Люди є зайняті.

Трошки піднялася промисловість і частина людей пішла в організовані господарства. Якби це відбулися одномоментно, то виникли б чималі проблеми. Адже слід зазначити, що нині така організація праці на селі, що потребує дуже мало людей.

- Скільки на сьогодні на території області таких великих організованих господарств?

- Можна говорити про десятки. Сьогодні організоване господарство набагато більше, ніж колгосп. Радянський середній колгосп це в межах 4 тисяч гектарів землі. А нинішні господарства мають і 40-50, і 100 тисяч гектарів. Це декілька великих колгоспів. Але колись працювали тисячі робітників, а сьогодні в господарстві, що має 50 тис гектарів, працює 30 осіб. Максимум. Більше працівників ці господарства не потребують. Це механізація, технології. А повертатися до праці, яка була за колгоспів, це крок назад, знову продукція неконкурентна. А дотацій зі сторони держави, які були під час колгоспного ладу, нема і не буде. Тому цей процес не може бути такий швидкий.

-  Прокоментуйте ініціативи Юлії Тимошенко щодо розвитку села, як Ви вважаєте, що з цього можна здійснити в реаліях, а що вже зараз можна назвати чистим популізмом?

- Якби хтось показав цифру, скільки це все буде коштувати, я б міг оцінити наскільки це реально. А наразі це набір пропозицій, хоча всі вони добрі. Але не обраховані, не покладені на цифри - їх можна сприймати лише як добрі наміри і декларації. Не більше. Поки ця декларація увійде в життя, вона має знайти економічне підґрунтя. Коли це буде сказано, тоді зможемо проаналізувати.

- І щодо Євро-2012, чи не видається Вам, що при підготовці до єврочемпіонату, обласне керівництво дещо усунулося, випускаючи на передову місто. Що можна поставити у заслугу власне облраді?

- Це залежить від функцій покладених на обласну і на міську ради. Я сприймаю це абсолютно спокійно. Я не можу впливати на темпи робіт чи темпи фінансування стадіону, це компетенція міського голови. Якщо відбувається щось не так, ми апелюємо до міської ради. Але ми маємо свою міру відповідальності, яку ми стараємося робити і претензій до нас немає. За нами допомога органам правопорядку в їхній підготовці щодо проведення єврочемпіонату. Ми фінансуємо відповідні програми Міністерств з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, СБУ. Ми це задекларували, виділили кошти в бюджеті і робимо. Є частина відповідальності за областю і щодо програми медичного забезпечення. До прикладу, обласна психіатрична лікарня за своєю величиною єдина в регіоні. Відомо, що на чемпіонат приїжджає багато кризових груп населення і тому готовність у нас має бути висока.

А щодо сфери відповідальності міста, просто її більше видно, там акцентовані об`єкти. Наша сфера менш помітна. Але наголошу, ми свою роботу робимо спокійно і не хизуємося нею.

Розмовляла Марія Савка

Роздрукувати |

Обговорити у форумі |

Відіслати статтю другові

Коментарі