Про ситуацію в облраді та співпрацю з новим губернатором - розмова із заступником голови Львівської облради, головою фракції БЮТ Людмилою Козак.

- Пані Людмило, прокоментуйте ситуацію, яка склалася у Львівській обласній раді: з одного боку існує єдина Помаранчева коаліція, але з іншого – між БЮТ та іншими фракціями облради відчувається постійна напруга. Яка причина періодичного протистояння між Помаранчевими силами в облраді?

- Я би не сказала, що в обласній раді є постійне протистояння. Якщо переглянути рішення, які приймала Львівська обласна рада, то можна побачити, що за ці рішення голосували депутати як від БЮТ, так і з «Нашої України» та інших фракцій, тобто ми знаходимо порозуміння під час прийняття усіх важливих рішень. Звичайно, що їм передують попередні консультації, робота в комісіях.

Останнім часом виникло певне протистояння, коли фракція УНП ініціювала питання про позбавлення Галини Юрків депутатських повноважень. (Г.Юрків перейшла у фракцію БЮТ ще в серпні 2006 року). Мене просто здивувала позиція голови облради, оскільки я не чекала, що Мирослав Петрович може так одноосібно прийняти рішення про блокування картки без рішення суду.

Ми свідомі того, що Галина Юрків буде позбавлена повноважень, і ми знали про це з того моменту, як був прийнятий закон про імперативний мандат. Нам дуже часто наголошували в розмовах, що тут є моральний бік справи і що Галина Юрків повинна була б сама скласти свій мандат. Якщо вже говорити про мораль, то хто повівся аморально: І.Плющ, котрий агітував за широку коаліцію з Партією регіонів, чи Г.Юрків, яка на знак протесту проти таких дій перейшла у фракцію БЮТ? А якщо дотримуватись букви закону, то, згідно з регламентом, Львівська обласна рада налічує 120 депутатів, а законотворці мудро прописали, що депутат втрачає свої повноваження після того, як відповідне рішення приймає вищий керівний орган партії або блоку, тобто з’їзд. Після цього у триденний термін ТВК має затвердити повноваження іншого депутата, наступного за списком. Якби ця процедура була дотримана, ми б не мали жодних претензій, не блокували б трибуну.

Але якщо немає ні рішення з’їзду, ні рішення суду, то ми відстоюємо не Галину Юрків, ми відстоюємо закон в обласній раді.

До того ж ніде – ні в законі про місцеве самоврядування, ні в законі про статус депутата – не прописані такі повноваження голови обласної ради, згідно з якими він може заблокувати картку депутата. Саме тому на минулій сесії ми вдалися до таких кардинальних кроків, хоч це не є нашим стилем в обласній раді. Ми завжди спочатку йшли на перемовини, а потім вживали якісь дії. Цього разу нас поставили перед фактом. Двічі збиралась погоджувальна рада, і мені було прикро від того, що всі керівники фракцій були настроєні войовничо проти БЮТу і наполягали, щоб картка Юрків залишилася заблокованою, хоча той факт, що наступного дня представники УНП звернулись до суду з клопотанням щодо заборони пані Юрків брати участь у сесіях свідчить про те, що і вони не були впевнені у правильності дій голови ради.

Так що наша позиція принципова – ми за дотримання закону.

- Ви неодноразово наголошували на тому, що на обласному рівні БЮТ не отримує керівних посад. З відповідними претензіями Ви зверталися до попереднього керівника області Петра Олійника. Зараз посаду т. в. о. голови Львівської облдержадміністрації посідає Микола Кміть. Чи змінилася ситуація із обійманням представниками БЮТ керівних посад в області із приходом Миколи Кмітя?

- Ми мали зустріч з т. в. о. голови ЛОДА Миколою Кмітем на рівні: голова партійної організації, керівник фракції і губернатор. Другу зустріч Микола Кміть провів із нашою фракцією. На обох зустрічах ми порушували питання кадрових призначень. Ми отримали відповідь, що призначення кандидатур буде відбуватися лише за професійною ознакою, а не за партійною. Але нам було обіцяно, що якщо вакансії виникнуть, нас про це поінформують і наші пропозиції розглянуть.

На сьогодні нам ще жодної пропозиції про те, що ми можемо подати свою кандидатуру, не надходило. Це по-перше.

По-друге, це історія зі звільненням начальника управління земельних ресурсів пана Пшевлоцького. Ми відчули в обласній раді агресивне ставлення до нашої фракції, хоча не мали жодного впливу ні на звільнення, ні на призначення. Знаковим був той факт, що вперше людина від БЮТу була призначена на важливу посаду в області і те збурення, яке викликало це призначення.

Не буду торкатися особи попереднього начальника і того, кого призначили. Мова йде не про це. Кидається в очі те, що не сприймається призначення кандидатури від БЮТу людьми, які зараз є при владі у області. А фактично всі керівні посади в області займають представники «Нашої України».

Коли наша фракція в облраді робила заяву стосовно кадрових призначень, я наголосила на тому, що навіть за умови вакансії в Бродівській районній адміністрації та пропозиції від БЮТу, все-таки призначили людину, яка є представником Блоку Литвина. Це при тому, що в нас на рівні області та на районному рівні між представниками «Нашої України» та БЮТ існує домовленість про спільні дії та співвідношення 50 на 50 під час кадрових призначень. В мене склалося враження, що готові призначити будь-кого, тільки не представника БЮТу.

- Чи не почуваєте Ви себе зараз опозицією?

- Ми весь час були в опозиції, нам до цього не звикати. Але після позачергових виборів 2007 року ми перестали бути опозицією де-факто, бо ми є представниками тієї політичної сили, яка має більше 50 відсотків підтримки виборців області. Але ми відчуваємо увесь час, що нам ставлять палки в колеса. Хоча ми підтримуємо всі починання, які йдуть на користь громаді.

Єдине, що підтримали наші колеги з інших фракцій в обласній раді, то це пропозиції БЮТу щодо збільшення коштів на освіту. Було приємно відчувати таку підтримку в обласній раді, коли, напевно, вперше до тих коштів, які виділяє на освіту держава, були додані також кошти і з обласного бюджету.

- Як заступник голови облради, чи знаходите Ви спільну мову з іншими заступниками голови облради, які, як відомо, належать до різних фракцій? Як Ви оцінюєте Вашу співпрацю з головою Львівської обласної ради, який зайняв відверто антибютівську позицію в питанні депутатства Галини Юрків?

- Коли я йшла на посаду заступника голови облради, я сказала, що йду працювати в команду. Я вмію працювати в команді і ніколи не ставлю свої інтереси вище. Усвідомлюю, що ми є депутатами обласної ради і відстоюємо інтереси громади. Я лише не розумію, чому частина депутатів весь час шукає ворогів і хоче лише боротись... Я прийшла у раду, щоб працювати, працювати на користь громади.

Я навіть ініціювала зустріч керівників фракцій з метою координації роботи депутатів облради, які закріплені за певними районами. Я запропонувала, щоб депутати з різних фракцій, які , скажімо, закріплені за Турківським районом, сконцентрували свою увагу на проблемах Турківщини і відстоювали на обласному рівні їх вирішення. Моя ініціатива, на жаль, не знайшла підтримки. Мені сказали, що я дуже хитра і хочу у своїх інтересах використати депутатів з інших фракцій. Вважаю, що це була нормальна ініціатива, тому що ми в першу чергу маємо відстоювати інтереси громади.

Я, як заступник голови облради не відчувала ніякого тиску з боку голови облради, не відчувала якогось упередженого ставлення до себе, якихось перешкод у своїй роботі. Те, що відбулося під час пленарного засідання, як була заблокована картка Галини Юрків, мені тяжко коментувати. Я не знаю, чому голова облради став на бік УНП. Коли я питалася його про це, то він відповів, що якби прийняв інше рішення, то трибуну блокувала б УНП. Але, на мою думку, перед таким кроком треба було зібрати погоджувальну раду, бо ми рішення про блокування роботи сесії прийняли вже після того, як було заблоковано картку. Ще напередодні блокування трибуни не входило в наші плани, але коли таке відбулося і голова не захотів надати слова ні мені, ні Юрків, то довелося прийняти рішення про блокування.

- Ви кажете, що в облраді почуваєте себе частиною команди. Розкажіть, за яку сферу діяльності у цій команді Ви відповідаєте і які Ваші ініціативи перебувають у процесі реалізації?

Раніше я, як голова комісії з питань освіти, займалася питаннями освіти та науки. Зараз я курую, крім освіти, ще й комісії з питань охорони здоров ’ я, материнства та соціального захисту, з питань місцевого самоврядування, з питань планування території, містобудування і житлово-комунального господарства і навіть з питань паливно-енергетичного комплексу. Тобто у мене дуже широкий спектр комісій.

Звичайно, що з ходу вносити якісь радикальні зміни і щось реалізовувати важко, тому що треба бути професіоналом у цих питаннях. Я беру участь у роботі всіх цих комісій, прислухаюсь до думок депутатів і представників органів виконавчої влади, запрошених, беру участь у дискусіях, але, звичайно, освіта та охорона здоров’я – найближчі мені теми. Як заступник голови облради я щотижня проводжу виїзні засідання та прийоми громадян у районах. Відповідно при прийнятті бюджету та програм соціально-економічного розвитку враховувались і мої пропозиції.

- Для БЮТу характерно, що керівні посади посідають жінки. Чи не важко Вам працювати на такій з одного боку відповідальній посаді, а з іншого – серед великої кількості чоловіків, якими Ви так чи інакше керуєте? Чи не відчуваєте на собі ґендерного тиску зі сторони колег-депутатів?

- Сама посада, яку я зараз обіймаю, напевно, і не передбачала, що її посідатиме жінка, адже й називається посада - заступник голови облради. Заступник, а не заступниця…

У мене прізвище Козак, тому коли мені відповідають на мої листи чи депутатські запити, то пишуть «заступнику голови облради пану Козаку». Тобто, той, хто мене не знає, напевно, вважає, що моя посада виключно чоловіча.

На рівні облради я не відчуваю ніякого дискомфорту. Проте інколи від чоловіків відчутний певний скептицизм, інколи просто не сприймаються деякі мої пропозиції, і я бачу, що мені опонують не якимись логічними аргументами, а кажуть «ні, тому що ні». Я думаю, це спричинене лише тим, що дану пропозицію подала жінка, а не чоловік.

Щоправда, в обласній раді дуже мало жінок, що свідчить про те, що українській жінці потрібно докладати чимало зусиль, щоб на неї звернули увагу як на політика чи керівника, менеджера. На жаль, у нашому суспільстві жінка змушена виборювати собі місце на владному олімпі, переконувати, що вона теж може бути добрим керівником, менеджером, політиком. Очевидно, тут має значення менталітет, виховання. Все-таки в Україні традиційно жінці відводиться роль берегині домашнього вогнища. І якою сучасною не була б сім’я, і скільки б „чоловічих” обов’язків не виконувала жінка, головою сім’ї все ж вважають чоловіка, а не кожен чоловік може змиритись з тим, що його дружина займає високу керівну посаду, багато часу та енергії віддає роботі чи громадській діяльності. Мабуть, чимало води стече, поки такий стан речей зміниться.