«Потрібно сюди ще «Трускавецьку» додати», – усміхаючись, говорить нам львівський мільйонер Микола Кміть, показуючи на стіл із пляшками мінеральної води.

Так уже історично склалося, що багато років поспіль на столах у Львівській обласній адміністрації стоїть «Моршинська» і «Миргородська» мінеральна вода. І ту, й іншу виробляють на заводах Кмітя. Тепер, коли бізнесмен став губернатором, у нього в кабінеті й на робочих місцях підлеглих буде ще й «Трускавецька». Цей бренд разом з декількома заводами компанія «IDS Group» придбала недавно. Утім, у всьому іншому глава Львівської області воліє показувати, що від свого бізнесу відійшов. Підкреслену обережність ми бачимо й у демонстрації політичних поглядів. Нейтральність, нейтральність, і ще раз нейтральність у всьому, – і це не від доброго життя.

Микола Кміть став главою Львівської обладміністрації на черговому витку «холодної» війни між Кабміном і Секретаріатом Президента. Прем`єр Юлія Тимошенко відмовилася узгоджувати кандидатуру, яку запропонував Віктор Ющенко. Лідер БЮТ розраховує, що в регіоні, де на останніх виборах її політична сила здобула безумовну перемогу (50,3 % голосів), саме вона буде пропонувати губернатора. Так і не дочекавшись згоди від уряду, Ющенко призначив Кмітя главою обладміністрації в статусі тимчасово виконуючого обов`язки. Приставка в.о. у глави області вже півтора місяця. І судячи з розвитку прихованого конфлікту між БЮТ і Президентом, позбудеться цієї приставки він нескоро.

Тим часом, львівський бізнесмен активно вживається в нову роль. Це в Києві на нього дивляться, як на черговий фронт політичної війни (усього в Україні сьогодні вже дев`ять губернаторів працюють із додатком в.о.), а для самого Кмітя нинішня робота – унікальний шанс реалізувати власні амбіції. Розуміючи хиткість свого положення, він квапиться. Кожну проблему області, чи то Євро-2012, чи польські візи, вирішують за принципом бізнес-плану. Після переговорів з консулом Польщі Вєславом Осуховським він заявив, що питання з візами вирішать упродовж двох місяців. Це при тому, що МЗС України не може домогтися від Варшави чіткої позиції вже понад рік. Але багато в чому ефективність роботи Кмітя залежить від обласної ради й уряду, які контролює БЮТ. Вони визначають фінансування більшості регіональних проектів. Кміть-бізнесмен розуміє, що в цій ситуації логічно провести переговори з Юлією Тимошенко – потрібно лише домовитися про компроміси. Але Кміть-політик відразу усвідомлює, як на це відреагує його безпосередній шеф, Віктор Ющенко. Амбіційному мільйонерові доводиться звикати до роботи між молотом і кувадлом української політики.

- Першим випробуванням на пості губернатора для Вас стала серія консультацій із фракціями Львівської облради. Як місцеві депутати сприйняли той факт, що Вашу кандидатуру затвердив Президент без узгодження з Кабміном?

- Самому мені складно оцінювати свої успіхи у проведенні цих консультацій. Але ті відгуки, які почув від депутатів облради, мені сподобалися. Люди задають питання не про політику, а про проблеми області. Думаю, саме на цьому я буду надалі робити акцент.

- Як Ви відповідаєте на запитання депутатів про своє призначення без узгодження з урядом?

- Насправді це питання не зовсім до мене. Я й сам можу їх про це запитати.

- Наскільки особисто Вам комфортно працювати в статусі тимчасово виконуючого обов`язки?

- Мені поки що комфортно. Але, на мій погляд, це, насамперед, політичне питання, яке нагнітають ззовні. Я своїх заступників запитував, у чому може бути дискомфорт від цього статусу, вони мені сказали, що це все умовності. Єдина різниця – коли мене будуть призначати вже без додатка «в.о.», мої заступники повинні написати заяву про звільнення. Але мої нинішні зами – люди самодостатні й коректні. Якщо мені потрібно буде когось звільнити, я просто про це скажу. На мій погляд, дискусія навколо процедури мого призначення зайвий раз показує, що суспільство сьогодні багато в чому живе умовними речами.

- Але навряд чи умовними можна назвати проблеми, які тепер можуть виникнути у співпраці Львівської обладміністрації з Кабміном, хіба не так?

- Я веду з урядом постійні робочі консультації. Ми працюємо з Мінфіном, Мінекономіки, з усіма віце-прем`єрами. Всі мене підтримують.

- Але Ви в них запитували, чому виникла затримка з узгодженням Вашої кандидатури?

- Сам не запитував, не дзвонив і не цікавився. Думаю, це було б некоректно з мого боку. Мені дзвонив куратор від Кабміну, але тільки для того, щоб познайомитися. Напевно, документи в уряді на узгодження моєї кандидатури готують, іде звичайна канцелярська робота.

- Оскільки до Вашого оперативного призначення без узгодження з Кабміном доклав руку Віктор Балога, багато аналітиків схиляються до того, що Ви будете провайдером на Львівщині його нового політичного проекту, партії «Єдиний центр». Наскільки це відповідає дійсності?

- Я про ці чутки довідався вже після свого призначення, від одного з керівників, що звільнявся з обладміністрації, і йшов працювати саме в цю партію.

- Але складно повірити, що до призначення у Вас не було бесіди з Віктором Балогою.

- Бесіда була. Дослівно я цю розмову передати не можу, але вона зводилася до того, що Львівщина повинна посісти гідне місце в економіці країни. Жодних політичних тем ми не обговорювали. Але я вже зрозумів, що без політики на цій посаді не обійтися. Це обов`язкова складова роботи, і не конче для цього належати до якоїсь партії. Моя робота в політиці буде спрямована на те, щоб збалансувати інтереси різних партій.

- Самі Ви плануєте найближчим часом вступати в якусь партію?

- Найближчим часом – ні.

- Вам це нецікаво?

- Мені, як менеджерові, цікаво досягти добрих результатів на нинішній посаді. А якась партія мені може бути цікава тільки тоді, коли вирішу йти в парламент. Система виборів така, що без цього ніяк. Але в мене таких планів немає, і бажання теж. Так що питання про партії відпадає саме собою.

- Ще один лобіст Вашого призначення – Роман Безсмертний. З ним Ви також незнайомі?

- Тепер уже добре знайомі. Але безпосередньо ми з ним уперше зустрілися після підписання президентського указу. Безпосередньо зі мною до Указу він не консультувався. Напевно, збирав інформацію про мене в інших людей. У Секретаріаті Президента кадрами займається спеціальна служба. Не один десяток людей розглядали як кандидатів.

- Якщо БЮТ так і не погодить Вашу кандидатуру в Кабміні, Ви й далі працюватимете губернатором?

- Мої амбіції спрямовані на результат. Навіть якщо я так і залишуся виконуючим обов`язки, але зможу чогось істотного досягти в розвитку області, мене це абсолютно влаштує.

Від аутсайдера базару до лідера ринку

Губернаторський стрибок 42-літнього Миколи Кмітя – типовий випадок, коли бізнесмен, що досяг «стелі» у своїй справі й обріс зв`язками на вищому рівні, по інерції перебирається в політику. Ще як глава «IDS Group» від початку 2008 року мільйонер зайняв спеціально створену під нього посаду президента компанії., що, фактично, була більш представницькою, ніж функціональною. Він їздив по регіонах, спілкувався з мерами міст, де продають його мінеральну воду, домовлявся про спонсорську допомогу в обмін на лояльність до його продукції. Саме завдяки вмінню налагоджувати контакти із чиновниками й знаходити взаємовигідні рішення на нього звернула увагу кадрова служба Секретаріату Президента.

«IDS Group» на сьогодні займає близько 23% українського ринку мінеральної води, удвічі випереджаючи в обсягах продажів найближчого конкурента, американську «Coca Cola». Безпосередньо Миколі Кмітю в компанії належить блокуючий пакет акцій – 25%. Його партнери – топ-менеджер Альфа-банку Євген Іоффе, власник Миргородського заводу мінеральних вод Віктор Зайченко й однокурсник Всеволод Білас мають менші пакети. Серед акціонерів «IDS Group» також грузинська «Georgian Glass&Mineral Water» (власник торговельної марки «Боржомі»), що належить групі голландських і французьких бізнесменів.

Основа бізнесу Миколи Кмітя – Моршинский і Миргородський заводи мінеральних вод. А три місяці тому група поглинула ще й фірму «Аква-Еко», завершивши скуповування трьох розрізнених невеликих заводів, які виробляють воду «Трускавецька». У планах «IDS Group» – створення на їхній базі єдиного потужного виробництва – так рентабельніше. Обсяг угоди не розголошували, але в діловій пресі фігурувала сума млн. Тоді ж, наприкінці січня, стало відомо, що великі фінансові операції Микола Кміть воліє здійснювати через британські офшори. Зокрема, «Трускавецьку» було оплачено з рахунків «Daytime Consultants» (Віргінські острови). Акції ж компанії заведені на іншу віргінську фірму – «IDC BVI» Усього ж за минулий рік дохід групи становив близько 50 млн грн.

Ну а починав Микола Кміть у 1991 році з банальної базарної торгівлі. Випускник Львівського політехнічного інституту з дипломом фахівця із приладів точної механіки спробував попрацювати на Тернопільському заводі «Ватра» (випуск світильників), але, одержавши зарплату, зрозумів, що на ці гроші родину не прогодуєш. Три роки мале підприємство «Оскар», що складалося із Кмітя-директора й сусіда-бухгалтера, торгувало джинсами й іншим базарним товаром. Зароблені гроші Кміть разом із ще шістьома партнерами вклав у тернопільську компанію «Інвестцентр». Вона також займалася торгівлею, але вже в більших масштабах. У Росію на експорт відправляли порцеляновий посуд, з-за кордону завозили устаткування для стоматологічних кабінетів. Прибутковість операцій становила 200-300%. Уже до 1995 року Кміть був мільйонером. Разом із давнім другом Всеволодом Біласом вони виходять із торгівлі і вкладають гроші в моршинські свердловини. Завод «Оскар» побудовано з нуля. До 1998 року бізнес ішов дуже важко. «Нам повертали нереалізовану продукцію, ми її виливали, і знову відправляли». Але валютна криза «чорного вівторка» для когось стала трагедією, а комусь очистила ринок від продукції закордонних конкурентів. Після цього «Моршинська» тільки зміцнювала свої позиції на ринку. Сьогодні «IDS Group» продає свою воду в Росії і Євросоюзі.

- Хто обійняв пост президента «IDS Group» після того, як Ви пішли в губернатори?

- Зараз у компанії ця посада вакантна.

- До Вашого відходу в компанії був і генеральний директор, і президент. У чому був зміст президентської посади?

- Якийсь час я одночасно виконував дві функції – гендиректора й президента. Але потім зосередився на роботі президента. Займався стратегічними питаннями, організацією фінансування більших проектів. У нас багато заводів, які перебувають на різних територіях. Тому потрібно чимало уваги приділяти не тільки виробництву, а й координації. Багато часу в мене йшло й на спілкування із владою. Ми використаємо надра, і тут у влади завжди багато питань.

- Зате, вирішивши питання з надрами, Ви відразу одержуєте готовий бізнес. Качай воду з-під землі, заливай її в пляшки, і одержуй прибутки. Це високоприбутковий бізнес?

- Це був би дуже високоприбутковий бізнес, якби в Україні не було понад 200 заводів із виробництва мінеральної води. Через високу конкуренцію Україна має найдешевшу воду в Європі. А вартість видобутку сировини приблизно така ж, як і в інших європейських країнах. Ми заробляємо відносно мало, тому що такі традиції. У нас багато маленьких нелегальних підприємств, які дестабілізують ринок. Якби ці 200 заводів працювали «набіло», невдовзі на ринку залишилося б 4-5 підприємств. А зараз учасників ринку занадто багато, тому й заробітки невеликі. Хтось купує завод, бачить, що багато не заробиш, перепродує його, і так нескінченно.

– Тепер, завдяки посаді, у Вас є вплив, що, можливо, допоможе вирішити проблему боротьби з нелегалами.

- Думаю, у нинішніх умовах боротися з нелегалами практично неможливо. Ситуація не зміниться, поки не відбудуться зміни в головах споживачів. Вони повинні самі зрозуміти, що вода – це теж продукт харчування. Не можна вживати в їжу все поспіль. Вся нація повинна зрозуміти, що від води, яку вона п`є, залежить здоров`я.

- Ваша компанія представляє грузинський бренд «Боржомі» в Україні. Як грузинський завод переживає блокаду з боку Росії?

- Коли Росія, керуючись політичними міркуваннями, закрила свій ринок, "Боржомі" врятувала Україна. Саме завдяки українським заявкам удалося завантажити завод на 30%. А це вже зовсім не смерть виробництва.

- Саме в цей період "Боржомі" стала позиціюватися в Україні як "вода волі"?

- Насправді, це дуже цікавий бренд. До того, як наш бізнес увійшов у групу IDS, водою «Боржомі» займалася інша компанія. Вона дуже правильно зайшла на ринок – через ресторани. Це підкреслило статус продукту. Ми підхопили цю справу, і збільшили продажі втричі.

- Проте, у якийсь момент завод у Грузії все одно ледь не зупинився?

- Кілька разів на підприємство приїжджали люди в масках. Їм удалося на півдня зупинити завод. Але для всіх було очевидно, що це політичний тиск.

- А в Україні подібне доводилося переживати?

- Подібне було в період господарювання у Львівській області СДПУ (о). Був тиск на багато компаній, які тут працювали. Ми відбилися порівняно легко. Але спостерігати за всім цим було неприємно.

Губить людей не пиво

До призначення на пост губернатора Львівської області головним компроматом на Миколу Кмітя були нескінченні скарги жителів сіл, розташованих навколо свердловин Моршинського заводу мінеральних вод. У своїх листах в обласну адміністрацію вони повідомляють, що у всіх колодязях в окрузі різко впав рівень води. Всю її, мовляв, відкачують місцеві бізнесмени з «IDS Group». Але Кміть уміє домовлятися з місцевою владою. Всі засідання сільрад з цього питання незмінно закінчуються вердиктом на користь підприємців. Збурювання селян стримує лише те, що багато хто з них не хоче ризикувати робочим місцем на заводі. Тепер, коли наш герой став першою особою області, ці ризики для Моршинського заводу й зовсім зникнуть.

Новий рівень – нові ризики. Тепер головна загроза для репутації Миколи Кмітя – поєднання бізнесу й політики. Як би не хотів він зберегти аполітичний імідж, тепер він – член президентської команди. А це значить, що опоненти Віктора Ющенка пильно стежитимуть, як рішення львівського губернатора будуть перетинатися з успіхами «IDS Group». А успіхи будуть, заплановане на 2008 рік зростання виробництва – 21%. Будь-яка інформація і про переведення прибутку українських підприємств групи в британські офшори може стати приводом для гучного скандалу. Збиранням цього компромату можуть зайнятися не лиши опозиціонери, а й союзники помаранчевих у коаліції. Такі реалії української політики, які для успішного бізнесмена напевно готують не один неприємний сюрприз.

- Як тепер поєднуються Ваші бізнес-інтереси й посада губернатора?

- Я не маю часу займатися бізнесом.

- Свої акції Ви на когось переписали?

- Усе зробив відповідно до законодавства України. Моя дружина буде членом ради директорів "IDS Group». Це дуже солідна компанія, нею керують підготовлені люди, так що я за розвиток компанії спокійний.

- Як Ви побудували систему контролю над розвитком компанії. Будете одержувати звіти раз на тиждень чи на квартал?

- Думаю, досить буде раз на рік запитати, чи виконують бюджет. Але сьогодні бізнес ведуть мої партнери, у яких я абсолютно впевнений.

- Ваше рішення піти в політику – це твердий крок, чи експеримент, за підсумками якого можете ще повернутися в бізнес?

- На найближчі роки в моїх планах немає повернення в бізнес. Кожна людина хоче бути успішним. Я вирішив себе повністю віддати новій роботі.

- Ваша компанія займає на ринку впевнені позиції, і напевно буде активно рости. Ви не побоюєтеся, що цей ріст недоброзичливці будуть зв`язувати з тим, що в акціонерах «IDS Group» значиться львівський губернатор?

- Думаю, такі питання можуть виникати тільки до непрозорого бізнесу. Якщо бізнес відкритий, упевнений, усе буде добре. Шість років поспіль аудит у нас проводять міжнародні компанії.

- Проте, розвиток Вашого бізнесу багато в чому залежить від місцевої влади, чи не так?

- Ми завжди намагаємося співпрацювати з місцевою владою. Крім податків, старіємося виділяти гроші на розвиток міст, у яких розташовані наші заводи. Років 6 тому ми провели опитування, і зненацька для себе зрозуміли, що нас ненавидять жителі цих міст. Ми завжди думали, що виглядаємо дуже добре в їхніх очах, а більшість анкет виявилися негативними. Відтоді ми постійно піклуємося, щоб місцеве населення й місцева влада цінували нашу компанію. Крім усього іншого, це ще й гарна інвестиція в PR. Наші підприємства розташовані на курортах, так що позитивні емоції відіграють тут величезну роль. Це інвестиція, що повертається десятикратно.

- Хто є головним конкурентом «IDS Croup»?

- Це «Coca Cola» з водою «Bon Aqua», можливо, «Поляна». Більше нікого. Але найголовніше, чому ми повинні приділяти найбільше уваги – це внутрішня організація нашої компанії. Тут найбільші резерви для зростання.

- Вас не бентежить, що тепер конкуренти «IDS Croup» одержали можливість говорити про наявність перекосів на ринку через те, що в компанії з`явився «політичний дах»?

- Я недавно спілкувався із представниками компанії «Coca Cola». Вони мають намір будувати завод у Львівській області. Я буду їм допомагати. Методи перешкоджання бізнесу зараз не працюють. Навіть думати про це – себе не поважати.

- Чи правда, що на останніх виборах Ви були одним з донорів "Нашої України"?

- Ні.

- До Вас зверталися по допомогу політичні партії?

- До мене не зверталися. Але в нас із партнерами немає яких-небудь обмежень у цьому питанні. Можливо, хтось із них окремо фінансував. Якщо ж говорити про компанії, то вона фінансує благодійні акції. Але не політичні партії.

- Але фінансову участь у Помаранчевій революції Ви не будете заперечувати? Тоді на Майдані було багато вашої води.

- Ми відправляли воду на Майдан. Централізовано в нас її ніхто не закуповував. Під час Помаранчевої революції ми видали розпорядження по компанії, що надавало право всім охочим поїхати в Київ. Ми їм допомагали. У нас тоді було 28 філій. Я зібрав їхніх керівників, зокрема й директора Донецької філії, і сказав, що всі можуть вчинити відповідно до своєї совісті.

Моршин крутіший за Львів

Як не дивно, губернатор Львівської області живе не у Львові. Його шикарний особняк розташований за 80 кілометрів від обласного центру, у курортному містечку Моршин. Цю відстань глава області трохи більше ніж за півгодини долає на своєму джипі «Subaru Acura». Переїжджати у Львів поки що не планує. Величезний чотириповерховий будинок він ділить із давнім другом і бізнес-партнером Всеволодом Біласом, членом ради директорів «IDS Group». Вони – куми, разом училися й служили в десантних військах. Будинок будували 11 років у складчину.

14-літній син Миколи Кмітя, Назар, вчиться в місцевій школі й займається у футбольному клубі «Моршин», який фінансує батько. Клуб, до речі, тепер лідирує в першості області серед футболістів до 17 років. Найімовірніше, син продовжить навчання за кордоном, йдучи по стопах старшої сестри. 19-літня дочка Кмітя, Дана, після закінчення школи вступила у швейцарський коледж, закінчує його цього року. Дружина губернатора Світлана також займається підприємництвом. Правда, порівняно з оборотами чоловіка, бізнес у неї зовсім невеликий: керує трьома аптеками в Моршині. «Це в неї своєрідне хобі, щоправда, триває воно вже понад 10 років», – говорить наш герой.

- Чи правда, що з багатьох питань у роботі Ви радитеся з дочкою?

- Вона зараз ще вчиться, закінчує коледж у Швейцарії. Попередньо п`ять провідних університетів світу готові прийняти її на навчання. Поки що вона їде на стажування в Оксфорд. Як буде далі – нехай вирішує сама. Вона вже доросла, і для мене справді важливо її думка.

- Які захоплення поза роботою для Вас на першому місці?

- Моє хобі пов`язане з футболом. Я підтримую футбольний клуб "Моршин". Це дитяча команда. У неділю намагаюся зустрічатися з тренерами.

- А самі спортом захоплюєтеся?

- Я розглядаю спорт тільки як спосіб підтримувати фізичний і розумовий стан, щоб бути функціонально готовим до роботи. Не більше. Зараз на спорт часу просто не залишилося. Та й, чесно кажучи, у Львові не так багато закладів, де можна було б із комфортом займатися спортом.

- У Вас немає жодної особистої колекції?

- Намагаюся привозити з поїздок різні тарілочки. Але в будинку вже немає місця, куди їх складати.

- Куди Ви востаннє подорожували?

- Це була Домініканська республіка – дуже розслаблена країна. Там усім добре. Усі танцюють і співають. За часом ніхто не стежить.

- А яка країна стала для Вас найяскравішим враженням?

- Туреччина. Там живуть дуже працьовиті люди. А ще Балі – тамтешня природа просто неймовірна.

Перспективи

Губернаторів-індивідуалістів у сьогоднішній Україні не існує. Можна не сумніватися, що через якийсь час успішної роботи на чолі області Микола Кміть одержить пропозицію приєднатися до проекту Віктора Балоги «Єдиний центр». Від відповіді на цю пропозицію, властиво, і буде залежати, як довго залишиться наш герой у своєму нинішньому кріслі. В інтерв`ю «ВД» він дав зрозуміти, що швидше продасть свій бізнес заради продовження політичної кар`єри, ніж відмовиться увійти в партію й повернеться до виробництва мінеральної води. Водночас у Кмітеві нам не вдалося побачити задатки публічного політика. Радше, він з категорії дуже надійних робочих конячок. Якщо шлях львівського губернатора в політику триватиме, він має всі шанси обійняти одну з важливих, але не ключових посад, призначення на які перебувають у компетенції Президента.

А от перспективи бізнесу Миколи Кмітя більше райдужні. Ринок мінеральних вод приречений на зростання, разом зі своїм лідером, компанією «IDS Group». Нині середньостатистичний українець випиває 30 літрів мінеральної води на рік. Щоб зрозуміти перспективи росту, достатньо довідатися, що в Польщі цей показник удвічі більший. Ризикнемо припустити, що Кміть повторить шлях багатьох бізнесменів, які пробували себе в регіональній і центральній владі. Переживши період романтичного захоплення високими цілями, він розчарується в політиці, у тих, кого вважав своїми благодійниками, і повернеться в бізнес. Але це вже будуть не мінеральні води. Повертатися туди, звідки пішов, Кмітю навряд чи буде цікаво. За нашими спостереженнями, він переріс масштаби своєї компанії ще коли працював її президентом. Очевидно, у разі повернення Кмітя в бізнес він почне проект якісно нового, міжнародного рівня, що зможе сповна задовольнити зрослі амбіції.