Керівник ВАТ „Зеленбуд” Володимир Муштук стверджує, що про ділянку до “Євро-2012” Андрій Садовий знав ще від часу „Галицьких інвестицій”.

« У мене сьогодні є дуже багато запитань до Львова та Львівської області, починаючи зі стадіону — досі не проведений конкурс, не обраний проект і замовник будівництва. І я чітко їм сказав: вам у спину дихає Харків, і дихає Одеса, де динаміка підготовки значно вища. Це один варіант, як Харків може долучитися до Євро”, — зазначив міністр із питань сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко.

Під час останнього круглого столу „Правда про підготовку до “Євро-2012” депутат обласної ради Левко Захарчишин назвав усі „тілопорухи”, які відбуваються на Львівщині з підготовкою до “Євро-2012”, „інтриганськими”. Депутат Львівської міськради Володимир Гірняк, у свою чергу, зауважив, що Львів донині інвестора з будівництва стадіону до “Євро-2012” не має, а всі розмови в стилі „а ось невдовзі!” назвав „Нью-Васюками”. “Пригадуєте, коли великий комбінатор обі­цяв зробити з забитого села центр Всесвіту, а потім вкрав кілька сот карбованців і втік, — прозоро натякав депутат від УНП. — Сьогодні у нас є будівельна компанія, яка готова будувати стадіон до “Євро-2012”. Ми не сумніваємося в їх фаховості. Однак інвестора будівництва в нас нема. Річ у тім, що зараз взагалі не йдеться про підписання інвестиційної угоди. Нам просто пропонують підписати дві угоди — генеральний договір про спільну діяльність із метою розвитку території у розмірі 25 га та договір на виконання проектних робіт.

Згідно з договором про виконання проектних робіт, замовник (Львівська міська рада) у разі неукладення інвестиційного договору, зобов’язана оплатити роботи. Отже, зараз нам пропонують укласти звичайний договір підряду на будівництво стадіону.

Жодна з фірм не надала гарантії своєї платоспроможності, не представила бізнес-план і містобудівне обґрунтування.

У договорі також зазначено: „Сторони усвідомлюють, що їхня сумісна діяльність здійснюється у складних умовах, котрі підвищують ступінь ризику реалізації проекту. А тому сторони залишають за собою право на дострокове розірвання даної угоди з мотивів зміни економічної ситуації в країні, неперспективності та недоцільності реалізації даного проекту”.

„Для участі в конкурсі ми подали ті документи, які потрібні конкурсній комісії”, - заперечив йому уповноважений представник консорціуму „Iмпленіа - Аксон - Данапро” Ростислав Штинь. Однак пан Гірняк із ним не погодився і додав, що серед документів, які компанії Implenia Global Solution LTD і ALPINE BAU GmbH подали для виборювання права будувати стадіон до “Євро-2012” у Львові, немає серйозних документів стандартизованої форми, які б доводили їх фінансову спроможність. “Фінансових гарантій немає, бізнес-планів нема”, — зазначив він. Пан Гірняк повідомив, що нині міська рада Львова пропонує підписати з переможцем конкурсу генеральний договір про співпрацю, договір на виконання проектних робіт, інвестиційний договір на розвиток забудови території. „Фактично йдеться про підписання договору підряду на проектування стадіону. Але інвестора на сьогодні нема. І якщо його не знайдуть, місту доведеться оплачувати і проектування, і будівництво”, - задекларував депутат. Депутат також поінформував, що депутатський корпус вимагає звіту голови департаменту „Євро-2012" міськради Олега Засадного на сесії 14 лютого з цього питання. Заскочений цими зауваженнями, п. Штинь запевнив, що „якби якісь документи не відповідали вимогам, то їх мали б не прийняти на розгляд”, при цьому під сміх журналістів кивнувши на Олега Засадного, який сидів поруч.

Однак більшість присутніх чомусь ні словом не згадали, що на ділянці під стадіон, навколо якої опоненти нині ламають списи, сьогодні мирно ростуть дерева, а кому вона належить, теж встановлює суд. А раптом суд вирішить справу не на користь міста? Що буде тоді? Чи захочуть гіпотетичні інвестори чи забудовники мати справу з іншою територією? Аби з’ясувати ці та інші питання, „Ратуша” зустрілась з головою правління ВАТ “Зеленбуд” Володимиром Муштуком.

— Отже, пане Володимире, кому нині належить ця земля?

— Безперечно, вся земля належить місту. Ця ділянка з 1968 року в постійному користуванні. Нині — підприємству ВАТ „Зеленбуд”. Її виділили Львівському міському ремонтно-будівельному управлінню зеленого будівництва в 1968 році. Далі, в 1972 році, підприємство шляхом реорганізації рішенням облвиконкому перейменували на Львівське обласне ремонтно-підрядне управління зеленого будівництва. В 1996-му перетворили на ВАТ „Зеленбуд”, на що є відповідні документи і довідка Фонду майна. Тобто, місто на цю землю ніякого впливу не має і мати не може.

— То, може, у Вас є Державний акт на землю?

— Моє підприємство не може мати Державного акту на землю. Оскільки воно приватне, земля може бути або у власності, або в оренді. Місто зі мною договір оренди не підписує. Згідно з рішенням Конституційного Суду України, першочергове право на переоформлення оренди має не місто, а я. Згідно з цим же рішенням, земля як була в постійному користуванні, так і буде, поки місто не підпише зі мною договір оренди. У 2001 році місто погоджувалося підписати договір оренди, але короткотермінової — на 5 років. Я відмовився — мене земля на п’ять років не влаштовує, а влаштовує щонайменше на 15. Дерево росте не 5 років, а 15, 20, 30 років.

Є один вельми цікавий відрізок в історії нашої структури. І до нього має безпосередній стосунок нинішній мер Андрій Садовий. Десь у 1997 році приходили на підприємство з такої відомої структури, як „Галицькі інвестиції”. Вони в „Зеленбуді” мали дуже серйозний відсоток акцій (37,9), були крупними акціонерами цього підприємства. А знаєте, хто тоді був одним із керманичів „Галицьких інвестицій”? Правильно — нинішній мер Андрій Садовий! Отже, про історію підприємства і його земель пан Садовий знає ще з тих, благословенних для нього часів і не з чужих слів. Через два роки „Галицькі інвестиції” продали свої акції російському „Альфа капіталу”. Нині саме через цей російський “Альфа капітал” мені закидають в пресі, ніби у мене серед акціонерів є якийсь Фрідман. Маю розчарувати „доброзичливців” — жодного Фрідмана у нас нема, бо „Альфа капітал” згодом продав львівським же акціонерам і фізичним, і юридичним особам свої акції, а контрольного пакета нема ні в кого, і ніхто його мати не може. Особисто я маю 2,86 сотих відсотка акцій.

Частина цієї ділянки є під розсадником. В розсаднику не мало — не багато — 234 тисячі дерев. Не знаю навіть, чи нині хтось в Україні може похвалитися таким розсадником. Їх виростили мої люди і посадили мої люди. А вони забирають землю Бог знає в кого, Бог знає для чого і Бог знає як. Уточню: відомо Богові і декому з наших міських посадовців. Правова колізія в тому, що вилучили землю в ремонтно-будівельного управління, якого НЕМА!!! А має бути вилучена земля в ВАТ „Зеленбуд”. Мер Садовий виступив з трибуни і сказав, що всі питання колізійні й юридичні з ВАТ “Зеленбуд” вирішено. Я ж пана Садового в очі не бачив, розмови з ним ніколи не мав. Зустрічалися зі мною юристи і певні чиновники „від Садового”, які не вирішують НІЧОГО. Не було виходу: я подав у суд на ухвалу сесії. Хочу, аби вилучили землю законно у ВАТ „Зеленбуд”, а решту ділянки віддали нам в довготермінову оренду. Всієї ж ділянки не вилучають, так? Є 47 гектарів землі, вилучають 25, значить 22 гектари мають дати в довготермінову оренду. Сподіваюсь, суд цю ухвалу відхилить, а місто повинно буде прийняти нову.

— Може, Ви хочете зірвати “Євро - 2012”? “Група аферистів” — це мер Львова не про Вас говорив?

— Я чув навіть про “терористів”, а з терористами, як відомо, переговорів не ведуть. Мене такі дурниці і удари нижче пояса в інформаційній війні зовсім не хвилюють. Я погоджувався віддати 25 гектарів землі ще два роки тому, за керівництва містом пана Сірика. Він тоді чемно викликав мене до себе в кабінет і поцікавився, як я подивлюся на те, щоб віддати 25 гектарів землі під “Євро-2012”. 16 лютого 2006 року я власноручно написав офіційно письмову згоду, де й погодився віддати 25 гектарів землі під “Євро-2012”. Але решту території мені місто віддавало в довготермінову оренду на 49 років.

— А чому обрали саме на цю ділянку? Хороша аура?

— Земля на сусідньому танкодромі державна, на іподромі — також. Жодна з цих двох структур землю без бою не віддасть. Під “Євро-2012” давали місце в Винниках. Чиновники подивилися, але місце їм не сподобалось. Їм підійшла ця ділянка, бо тут вся земля разом і практично квадрат. Підведені всі комунікації. Я, до речі, тоді міг відмовитися, і ніхто б нічого мені не зробив.

— Наскільки сильні Ваші позиції в суді?

— Справа стовідсотково виграшна. Юристи міськради обіцяли на 12 лютого принести документи, що підтверджують: земля — міська. Але таких документів у природі ПРОСТО НЕ ІСНУЄ! Я маю кадастровий номер на землю і 15 років плачу земельні податки, щомісяця. Є кадастровий план, є технічний паспорт на землю, виданий у 1993 році, а наступний — у 1999 році, де є підписи міських урядовців і печатки земельних служб міста. Я є правонаступником попередньої організації — Львівського обласного ремонтно-будівельного управління зеленого будівництва. Є врешті довідка Фонду держмайна.

— Чому таке нехтування можливістю ви­рішення проблеми поза межами судовим рингом? Може, в рукавиці схований якийсь вагомий аргумент? І чого, власне, домагаєтеся в цьому двобої Ви?

— Якби мене кілька місяців тому викликали і сказали, що треба не 25, а, можливо, 35 гектарів землі, я б погодився і на 35 гектарів. Але коли з людиною не рахується ніхто, то який може бути інший вихід? Я не винен ні в чому. Я — за “Євро-2012”. Але, посполиті, дотримуйтеся своїх рішень, не ваших, то рішень попередників. Адже законодавство не змінилося. Я був на всіх комісіях, зі мною люди погоджуються. Я не пропустив жодної сесії, я розмовляв зі всіма депутатами. Практично, ніхто не має нічого проти. У мене склалося враження, що Садовий вважає: у Львові він вирішує все. Хочу довести, що він глибоко помиляється. Я віддам землю сам, але хай скасують стару ухвалу, вона юридично поставлена неграмотно. А те, як написали в ухвалі, то гріхи не мої. Містові — містове, а мені — моє. Земля була в користуванні, вона залишиться в користуванні. У нас, до речі, також є солідна інвестиційна структура, яка готова вкладати інвестиції в місто і навколостадіонні будови.

— Ще не приходили міряти ділянку?

— Приходили. Двічі міряли. Я маю свої документи, вони — свої. Виміри збігаються. Знаєте, „Зеленбуд” платить податки, в мене офіційна структура, люди отримують зарплату. Багато перераховуємо грошей місту. Як на мене, це, напевно, і називається патріотизм. А маскувати тріскотнею власне невміння щось організувати називається зовсім по-іншому.