Розпочав львівський мер для малого і середнього бізнесу в Рік щура

Готуючись до редакційного "круглого столу" щодо проблем малого та середнього бізнесу, переглянув нещодавно впливове англійське видання "Файненшл таймс". Там, зокрема, оприлюднено рейтинг країн світу на предмет сприяння бізнесу і підприємництву через податкове законодавство та державну підтримку. Звісно, очікував, що Україна пасе задніх -- але щоби аж так... Ми опинилися ледь не на останньому місці, пропустивши вперед навіть Білорусь і Росію, ба, навіть більше -- представників африканського та азійського континентів. Куди вже до Європи, про яку нам так палко "втирають" наші державні очільники і від якої нас відпарканюють "шенгени", візи та густа "колючка".

Оголошено атаку на "Південний"

Утім, люди, які часто бувають у європейських країнах і добре ознайомлені з реаліями тамтешнього життя, переконують, що інакше й бути не може, позаяк нас із нашими реаліями не те що до європаркана, а й у "зону відстоювання" запускати передчасно. Ось, наприклад, хоча б із отим самим малим та середнім бізнесом, що йому вже стільки років "сприяють" як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.

Днями зустрів знайомого підприємця з ринку "Південний". За кілька років, що ми не бачилися, він таки, здається, пробився до "середніх", бо і хату поміняв, й авто "круте" прикупив. Однак, незважаючи на Різдвяні свята, "крив" наше підприємницьке законодавство (а найбільше -- місцевих Владків) уздовж та впоперек: так дістали його всі оті ліцензії, дозволи, звіти, відкати, підкати і підмазки. Та найбільше, як з’ясувалося, мій знайомий хвилюється за своє майбутнє, оскільки, за його ж словами, "війна Садового з Писарчуком за ринок" може і його, і таких, як він, без штанів залишити. Пани чубляться, а в мужиків чуби тріщать, -- упевнений мій знайомий. Отож, спробую переконати його, а заодно і себе, що це не так -- точніше, не зовсім так просто.

Нагадаю, напередодні новорічних свят наша газета опублікувала відкритий лист нардепа Петра Писарчука до міського голови Львова Андрія Садового саме щодо перипетій, що розгортаються навколо ринку "Південний". Тоді ж ми запросили до розмови адресата, однак, крім новорічного вітання (за що вельми вдячні), не отримали від мера більше нічого. А події, тим часом, ідуть своїм трибом. Як стало відомо редакції, листи (не відкриті!) із львівської мерії щодо "Південного" скеровано в податкові, правоохоронні органи, Фонд держмайна, земельні, енергетичні, газові служби тощо. Слід розуміти -- посилюється атака на "Південний", тож мій знайомий бізнесмен хвилюється не даремно.

Тактика Садового: приручити -- підпорядкувати -- розігнати...

Тема "ринкових воєн" пана Садового вимагає значно більшої, ніж ми можемо собі дозволити, газетної площі. З’ясувалося, мер "нерівно дихає" також і до інших львівських ринків -- "Привокзального", "Торпедо", "Сихівського", намагаючись приручити перший, перепідпорядкувати другий і розігнати третій. Однак чому саме з "Південного" мер розпочав відкриту війну, залишається загадкою не лише для журналістів, а й, наскільки нам відомо, для самого Петра Писарчука. Хай там як, навіть якщо припустити, що Садовий, намагаючись знищити "Південний", таким чином усуває потенційного супротивника в особі Писарчука на місцевих виборах (які, цілком імовірно, можуть розпочатися вже навесні), то навіщо оголошувати "хрестовий похід" проти тритисячного колективу тутешніх підприємців, які таки відрізняються від "мафівців", тобто власників малих архітектурних форм, що недавно блокували мерію?

Хоча, зрештою, маю глибокий сумнів, що ота "садо-війна" може якось та зашкодити особисто Писарчукові, який, найімовірніше, лише з "Південного" не "харчується". А ще подейкують, що пан Петро пустив бізнесове коріння в столиці й не проти того, аби продати свій львівський бізнес, особливо в непевні часи опозиційності Партії регіонів. Навіть якщо гіпотетично припустити, що Садовому таки вдасться "накласти лапу" на "Південний", то ще аж ніяк не факт, що він позбудеться Писарчука-конкурента. Адже в нас дуже люблять ображених владою.

...Аби золота курочка несла яйця у потрібний кошик

Ще одне міркування у зв`язку з боями за "Південний" не дає спокою. Невже мер зі своїми економістами не в змозі порахувати, що "Південний" -- це курка, яка несе золоті яйця не лише для Писарчука та його сім`ї, а передусім -- для міста. Ось цифри, що їх вільно можна почерпнути з не цілком упорядкованого сайту цього ринку. Зокрема, минулого року міський бюджет отримав від ринку не багато й не мало -- 17 млн грн у вигляді різних податків. Тільки земельного податку перераховано 340 тис. грн, а це, з’ясувалося, 1,5 відсотка усього масиву земельного податку міста. Ще кілька цифр. У Залізничному районі Львова "Південний" -- стабільно на третьому місці щодо сплати податків, конкуруючи із Львівською залізницею. А в області -- на п`ятому. То виникає запитання: де собака закопаний?

Отож бо й воно: напрошується думка, що "хлопці-осадники" з Ратуші таки намагаються скрутити голову отій золотодайній курці. Як би там не було, якщо програє "Південний", то, відповідно, програє й місто. А може, Ряба несе яйця не в той кошик?

У всякому разі, в пересічного львів`янина не може не виникнути ще одне запитання: а чому це мер, особливо в підготовчій єврочемпіонатській лихоманці, "фаворизує" якимось іноземним бізнес-структурам із капіталом сумнівного походження, пресуючи при цьому свої (нехай і не рідні, зате українські) фірми із цілком прозорим капіталом? Зрештою, на прикладі того ж "Південного" можна підготувати і прочитати спецкурс для студентів-економістів про становлення і розвиток самобутнього українського малого та середнього бізнесу. А тут не те що бром, антидепресанти та корвалол треба було ковтати. Не обходилось (і не обходиться) без бандитських та чиновницьких наїздів, пресування та погроз, навіть куль кілерів.

Львів -- зона відчуження бізнесу

Під час підготовки вже згадуваного "круглого столу" довелося порозмовляти з багатьма підприємцями, і не лише з "Південного". Всі вони, не змовляючись, виокремили кілька загрозливих тенденцій. По-перше, з приходом у Львів команди "садистів" значно посилились утиски підприємців, що виявляється в численних перевірках, прямому та опосередкованому тиску, в більшій витраті часу і коштів на "вибивання" дозволів та ліцензій.

По-друге, всі наші чиновники, навіть наймізернішого штибу, вбачають у підприємцеві лише потенційне джерело власного збагачення, але аж ніяк не засіб, з допомогою якого Україна може видряпатися з болота злиденності. І по-третє, державі (а місцевим чиновникам -- і поготів) байдуже, що буде з отими "дрібними та середульшими" завтра чи післязавтра, бо ж не тільки над "проривом" для них не замислюються, а й навіть сякої-такої програмки розвитку на міському чи хоча б районному рівнях за стільки років не спромоглися написати. Хіба що пан Садовий зі своїм (здається, вже спочилим у Бозі) Інститутом розвитку міста набудував щодо цього повітряних замків. Утім, перед виборами Андрій Іванович стільки всього обіцяв львів`янам...

Що ж львівська громада? А вона з кожним місяцем переконується, що урядування нинішнього мера та його доблесної команди для всього міста (а для підприємницького загалу й поготів) нічого путнього, окрім крикливих піар-проектів, таки не дало. Далебі, проблеми міської господарки загострюються, корупційні скандали із земельними ділянками й нерухомістю наростають, немов лавина, а ділові люди є чи не найбільш упослідженими з усіх верств львівської громади. Недаремно вже згадуваний підприємець із "Південного" з відчаєм зазначив -- мовляв, якщо остаточно "запресують Писарчука", то доведеться або "палити мерію", або ж "утікати в найми до Польщі".

"Не відаю, куди ви, куме, хилите, а сільраду таки палити треба!"

Допоки міський голова не зрозуміє, що "Південний" -- це не один лише Писарчук, а ще й велике підприємство з тисячами робочих місць, благополуччя тисяч сімей і, врешті-решт, приклад становлення сучасного українського бізнесу, та ще й своєрідна оаза в розбалансованій міській інфраструктурі, -- доти він аж ніяк не може вважати себе ні виразником підприємницького міського загалу, ні, тим паче, господарем міста.

Ще однією, на мій погляд, характерною особливістю сьогоднішньої політики мера щодо малого та середнього бізнесу є те, що пан голова з дедалі більшим азартом утягується сам -- втягуючи і чиновників з Ратуші, і міських райців -- у щурячі перегони навколо питань виділення землі, об`єктів комунальної власності (МАФи, гуртожитки, парки тощо), вже не кажучи про підряди й тендери. Щодо цього нинішні урядники давно переплюнули своїх попередників, розкрутивши маховик поборів, хабарництва та корупції. А з наближенням "Євро-2012" оті "проходи по всьому полю" набувають ознак лавини.

А може, все ж доцільніше замість того, щоби давати дозволи на будівництво заправок ледь не біля кожного будинку, відкриття міні-бутік-шопів попідвіконню, напрацювати нарешті генплан розвитку міста зі справді європейською інфраструктурою і цивілізованими торговельними центрами на кшталт "Південного"?

Є ще один варіант: нарадити отому знайомому підприємцеві, що перед тим, як поневірятися по закордонах, йому і таким, як він, все ж варто потрусити мерію та нинішніх її господарів, як ото недавно зробили "мафівці". Втім, на відміну від "малих архітектурних", підприємці -- потуга вельми серйозніша. Щоби, не дай, Боже, не сталося, як у тому анекдоті: "Не відаю, куди ви, куме, хилите, а сільраду таки палити треба!"

А якщо всерйоз, то кому вони потрібні, такі "слуги народу", які лаштують кайданки власному підприємцеві?