Чи матимуть львів’яни право на те, на що їм законом надано право?

„Ми, депутати Львівської міської ради 5 скликання, діючи від імені та в інтересах територіальної громади Львова, до якої входять жителі міста Львова, міста Винники, селищ Брюховичі та Рудно, об’єднані єдиною долею та усвідомлюючи свою відповідальність за долю громади, збереження і примноження її досягнень і традицій, враховуючи історичні, національно-культурні, соціально-економічні особливості місцевого самоврядування, керуючись Конституцією та законами України, затверджуємо Статут територіальної громади Львова”.

Саме такі слова мали б бути преамбулою основного нормативно-правового акту територіальної громади нашого міста, дія якого поширюватиметься на всю територію міста й матиме вищу юридичну силу стосовно інших актів органів та посадовців місцевого самоврядування. Основними ж завданнями Статуту мали б стати врегулювання процедур залучення громадськості до вирішення питань місцевого значення, забезпечення конституційних прав і свобод мешканців міста, достойних умов їхнього проживання.

Варто зазначити, що вже впродовж п`яти років наше місто має свій Статут, що був затверджений ухвалою Львівської міської ради від 29 березня 2002 року. Однак, як неодноразово зазначали представники громадських організацій, цей документ не був доступний львів`янам донедавна, і, фактично, вони його не використовували.

Крім того, зміст Статуту викликає низку застережень, окремі з яких розглянемо докладніше. Статут за редакцією 2002 року лише в загальних рисах характеризує форми безпосередньої участі членів територіальної громади в місцевому самоврядуванні. Його положення здебільшого просто повторюють положення із законодавчих актів, і передусім Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. Близько 15 статей Статуту є прямим дублюванням статей названих Законів або ж їх окремих частин, хоча його норми мали б не звужувати положення, закріплені законодавцем, а навпаки – розширювати їх з урахуванням специфіки міста та інших особливостей.

Водночас, саме Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає коло питань, які підлягають обов’язковому врегулюванню у статуті територіальної громади:

- порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання (стаття 8);

- порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради та порядок обнародування рішення, прийнятого радою з цього приводу (стаття 9);

- порядок формування та організація діяльності ради (стаття 10);

- порядок організації громадських слухань (стаття 13).

У зв’язку з цим, недоліком чинного Статуту треба визнати недостатнє регулювання прямої можливості громади брати участь у справах міста, що передусім мало б урегульовуватися цим документом у силу безпосереднього посилання на це Закону. Доцільним є розширення форм участі громадськості в управлінні справами міста, наприклад, через організацію дорадчих опитувань громадян (консультативного референдуму), створення спеціальної громадської комісії з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадовців місцевого самоврядування, а також інституції міського уповноваженого з прав людини – члена територіальної громади.

Статутом необхідно врегулювати процедуру та порядок звітування міського голови. Як зазначає Закон „Про місцеве самоврядування в Україні”, він є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою. У цьому контексті, закон лише зобов’язує міського голову не рідше одного разу на рік звітуватися про свою роботу перед громадою міста на відкритій зустрічі з громадянами. Однак, питання щодо термінів, процедури його проведення тощо, не визначаються законом, а тому повинні регулюватися статутом міста. На нашу думку, зручно, коли звіт відбуватиметься не пізніше лютого, що дає можливість міському голові на його якісну підготовку та дозволить громаді вплинути на політику міської влади з початку поточного року. Основні вимоги до звіту – відкритість та доступність, що передбачає обов’язкове розміщенням його на офіційному сайті міської ради, а також у декількох найрейтинговіших друкованих засобах масової інформації. Основою для звіту міського голови могла б стати щорічна Програма соціально-економічного та культурного розвитку міста, за попередній рік, а саме – оцінка стану її виконання. Обов’язковою складовою звіту повинно стати окреслення плану діяльності міського голови на наступний рік.

Окрім звіту міського голови, доцільно передбачити обов`язкові щорічні звіти депутатських груп та фракцій перед громадою.

Необхідним є врегулювання у Статуті окремих процесуальних питань, пов`язаних із діяльністю робочих груп, що створюються в міській раді для вирішення конкретних проблем. Закріпити положення, які б регламентували спосіб та процедуру створення робочих груп, порядок проведення засідань, загальні вимоги щодо їх структури, обов’язковість представництва громадських організацій, а також, що дуже важливо, процедуру вироблення кінцевого рішення та його характер, під яким розуміють силу та правові наслідки. Врегулювання цих питань є досить актуальним, адже на практиці вже сьогодні спостерігаємо розв’язання багатьох міських проблем за допомогою тимчасових робочих груп.

Цікаво, що на сьогодні статути територіальних громад уже прийнято в 15 обласних центрах України. Проте не всі вони є «живими», тобто мають прикладний характер та реалізовуються громадянами міста на практиці. До статутів, які фактично діють та виправдовують своє призначення, можна зарахувати насамперед статути Дніпропетровська, Сум, Запоріжжя, Рівного, Луцька і нещодавно затверджені – Чернігова та Харкова. Ці документи декларують загальновизнані права громадян відповідно до законодавства України, передбачають низку механізмів їх реалізації на місцевому рівні та визначають умови функціонування територіальної громади та її органів. Щобільше, Статут міста Харкова містить додатки, у які внесено положення про реалізацію форм безпосередньої участі громадян. Це, зокрема, такі форми, як загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи та громадські слухання. Крім того, додатки містять форми процесуальних документів, які стануть у нагоді громадянам під час реалізації кожної із зазначених форм тощо. Схожою є структура статутів деяких міст ближнього зарубіжжя, до прикладу, в містах Нижній Новгород (Росія) та Краків (Польща).

Основний документ польського міста Познань підтверджує факт еволюції відносин між органами влади і громадянами та зміну пріоритетів місцевого самоврядування. Власне практика цього міста засвідчує, що прийнятий у 1997 році Статут недостатньо виконував покладені на нього завдання, що зумовило розроблення і затвердження 18 лютого 2003 року нової редакції Статуту, яка є чинною і нині. Такою ж дорогою необхідно йти і нам.

Важливо зазначити, що Львів – місто обласного значення, що наділене деякими особливостями, які підтверджені низкою документів, зокрема рішенням ЮНЕСКО від 05.12.1998 р. про внесення центральної частини Львова до Списку всесвітньої культурної спадщини та актами органів державної влади України, що вимагає відповідного відображення в Статуті міста.

Процес у цьому напрямі вже розпочато, адже розпорядженням Львівського міського голови №408 від 04.09.2007 року створено робочу групу з підготовки Статуту територіальної громади м. Львова, до складу якої входять представники усіх депутатських фракцій, посадовці виконавчих органів, науковці. Третину усіх членів робочої групи становлять представники львівських громадських організацій – Центр досліджень місцевого самоврядування, «Львівська обласна рада молодих вчених та спеціалістів», «Наше право», регіональні відділення Асоціації міст України та Комітету виборців України, Товариство шанувальників Львова та Громадська мережа „Опора”.

Робота над розробленням нового Статуту територіальної громади міста Львова триває вже сьогодні. Під час двох засідань робочої групи (05.11 та 19.11) проведено аналіз чинної редакції Статуту міста, подано пропозиції щодо структури документу. Під час наступних засідань необхідно зосередити увагу на розподілі обов’язків щодо роботи над текстом документа між учасниками робочої групи та безпосередньо розпочати написання.

Тож маємо надію, що новий Статут, написаний з урахуванням недоліків попереднього, досвіду інших міст України та інших держав, виконуватиме покладене на нього законодавством складне й відповідальне завдання щодо врегулювання взаємовідносин влади з громадою, беззаперечно надавши мешканцям міста важливий фундамент для цього.

У цьому контексті запрошуємо всіх зацікавлених львів`ян долучатися до процесу створення нової редакції Статуту, подаючи пропозиції, зауваження, рекомендації на електронну скриньку statut@city-adm.lviv.ua також узяти участь у громадських обговореннях, які відбудуться 14 грудня 2007 року о 13.00 у Великому сесійному залі Львівської міської ради.

Лілія Белінська, Віталій Загайний, Андрій Школик, Неурядова аналітична організація Центр досліджень місцевого самоврядування

Цю публікацію здійснено в рамках проекту «Регламентування взаємовідносин членів територіальної громади міста Львова та органів місцевого самоврядування» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».